Розділ «2.2. Мистецтво педагогічного спілкування»

8) у разі виникнення конфліктної ситуації варто своєчасно зупинитися, не вживати різких слів, не акцентувати на негативних якостях учня, не дорікати за негаразди в сім'ї, не висміювати перед однолітками.

Успішно взаємодіяти з учнями, запобігати конфліктам, а за їх виникнення конструктивно долати конфліктні ситуації допомагає педагогічний такт, який є показником зрілості педагога, його майстерності.

Педагогічний такт (лат. taktus- відчуття) - творче вміння обирати в кожній ситуації такий стиль поведінки, який оберігає честь і гідність кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його.

Це сильний засіб, за допомогою якого вихованців можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників. Обов'язковою передумовою педагогічного такту є знання індивідуальних особливостей кожного учня.

У школі мають панувати конструктивний діалог компетентного педагога з учнями, демократичний стиль спілкування, сприятливий психологічний клімат і атмосфера толерантності в учнівських і педагогічному колективах. Для цього слід учитися мистецтва спілкування. Щоб досягти успіху у спілкуванні з учнями, потрібно насамперед дотримуватися загальних вимог до педагогічного спілкування, найважливішими серед яких є: стриманість, тактовність, толерантність, емпатійність, культура мови, повага до учня, опора на його позитивні якості, встановлення зворотного зв'язку з вихованцями, співпраця з ними.

Щоб оволодіти мистецтвом педагогічного спілкування, педагогу необхідно розвивати в собі:

- здатність до рефлексії, усвідомлення власної поведінки в спілкуванні;

- уміння відчувати інтелектуальні, емоційні, морально-вольові стани учнів і розуміти іншу людину;

- здатність не лише сприймати і налагоджувати контакти з учнями, а й активно впливати на них, оволодівати способами педагогічних впливів.

Досягнути запланованого результату й отримати задоволення від спілкування з учнями допоможе дотримання таких вимог:

1. Чітко формулювати конкретні завдання і зосереджувати увагу на їх розв'язанні.

2. Обмірковувати стратегію і тактику спілкування з учнями класу, підбирати оптимальні прийоми впливу на розум і серця вихованців. Пам'ятати про заповідь "Не нашкодь!".

3. Уміти вислухати дитину, не перебивати її, бути терплячими у спілкуванні.

4. Намагатися зрозуміти учнів, частіше згадувати, якими самі були в дитинстві. Навчитися відчувати зміни в психологічному кліматі класу.

5. Уміти стримувати свої Негативні емоції у спілкуванні з учнями. Керувати собою. Опановувати методи саморегуляції.

6. Уміти прощати. Учень має право на помилку. Слід ставитися до вихованців так, як би хотіли, щоб вони ставилися до вас.

7. Ніколи не принижувати гідності учнів. Не давати негативних оцінок їх особистості, не осуджувати їх. Оцінювати негативні дії, вчинки учня, а не його особистість.

8. Не бути упередженими.

9. Виробити власну методику взаємодії з важкими дітьми, дітьми, "гострими на язик", та ін.

10. Подбати, щоб в арсеналі методів впливу на учнів переважали похвала, заохочення, схвалення. Вселяти в учнів надію. Уміти запалити "внутрішній реактор" дитини, створити ситуацію успіху.