Розділ «Вступ»

Більшість труднощів, з якими стикаються правоохоронні органи та суди під час кримінально-правової кваліфікації, зокрема й кваліфікації повторності злочинів, викликані неясністю і суперечністю чинного законодавства. Скажімо, між нормами, які визначають поняття «повторність злочинів», «сукупність злочинів» та «рецидив злочинів», виникли певні колізії. Як наслідок, ні в науці кримінального права, ні у провозастосовній практиці немає однозначних відповідей щодо кримінально-правової оцінки вчинення особою декількох посягань.

Разом з тим, у кримінальному законі не визначено як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів, якими правилами при цьому керуватися. Різні підходи до кваліфікації таких злочинів запропоновано у постановах Пленуму Верховного Суду України та в юридичній літературі. Це, своєю чергою, призводить до помилок у кваліфікації злочинів, порушення прав і свобод громадян на стадіях досудового та судового слідства, а також під час призначення покарання.

Попри увагу науковців до кваліфікації злочинів, проблемних питань кваліфікації повторності злочинів комплексно не розглядали. Щоправда, окремі аспекти цього питання висвітлювали при дослідженні проблем множинності суспільно небезпечних діянь, зокрема, М. І. Бажанов, Р. Р. Галіакбаров, П. С. Дагель, М. А. Єфімов, Ю. О. Красіков, Г. Г. Кріволапов, З. А. Ніколаєва, Г. П. Новоселов, Н. К.Семернева, Ю. Н. Юшков, А. С. Фролов, Е. О. Фролов. У кримінальному праві багато вчених, які присвятили свої праці безпосередньо сукупності та рецидиву злочинів, торкалися і питань повторності злочинів. Це, до прикладу, Н. Б. Алієв, Ю. І. Битко, М. І. Блум, Т. М. Кафаров, Л. Н. Кривоченко, О. С. Нікіфоров, М. О. Стручков, Г. Т. Ткешеліадзе, О. М. Яковлев.

У межах вчення про кримінальну-правову кваліфікацію загалом, окремі питання кваліфікації повторності злочинів досліджували: Ф. Г. Бурчак, Я. М. Брайнін, Б. С. Волков, Л. Д. Гаухман, О. А. Герцензон, В. М. Кудрявцев, Б. А. Курінов, С. А. Тарарухін.

Звертались до питань кваліфікації повторності злочинів і вчені, які присвятили свої роботи деяким питанням кримінальної відповідальності за окремі склади злочинів. Це С. В. Бородін, В. О. Владіміров, Г. А. Крігер.

На сучасному етапі розвитку кримінального права значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики множинності, зокрема повторності злочинів, зробили у своїх працях українські вчені, а саме: О. О. Дудоров, І. О. Зінченко, О. В. Ільїна, М. Й. Коржанський, В. В. Кузнєцов, О. К. Марін, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, А. В. Савченко, Т. І. Созанський, A. А. Стрижевська, В. І. Тютюгін, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк. Суттєвий внесок у дослідження цих питань зробили також російські вчені, зокрема, І. Б. Агаєв, К. О. Борисенко, Є. Г. Васильєва, А. Васецов, Є. І. Майорова, Р. Б. Пєтухов, М. В. Плотнікова, О. І. Рясов, B. В. Савін, Р. О. Санінський, Т. Г. Черненко, Є. Г. Шкредова. У той же час спеціальних досліджень проблем кваліфікації повторності злочинів немає.

Проте ці теоретичні розробки переважно визначали поняття повторності злочинів, критерії її класифікації, місце повторності серед інших видів множинності злочинів, відмежування повторності злочинів від суміжних понять. Водночас спостерігається відсутність єдиних чітко сформульованих правил кваліфікації повторності злочинів та фрагментарний характер їх дослідження.

Отже, ситуація, яка склалася в законодавстві, науці та правозастосовній практиці, засвідчує необхідність та своєчасність проведення комплексного дослідження проблем кваліфікації повторності злочинів.

Мета монографічного дослідження — розробити правила застосування кримінального закону під час кваліфікації повторності злочинів. У зв’язку з цим робота була зорієнтована на постановку і розв’язання таких завдань: визначити стан розробки питання кваліфікації повторності злочинів у юридичній літературі; простежити еволюцію використання поняття повторності злочинів у різні історичні періоди в законодавстві та наукових джерелах; дослідити зарубіжний досвід регламентації повторності злочинів та правил її кваліфікації; визначити місце повторності злочинів у структурі множинності злочинів та провести розмежування повторності злочинів і низки суміжних понять; встановити необхідні і достатні ознаки повторності злочинів за кримінальним правом України та сформулювати її поняття; сформулювати юридично значущі критерії поділу повторності злочинів на види та провести класифікацію за цими критеріями; проаналізувати вплив повторності злочинів у правозастосовній діяльності під час вирішення питань кваліфікації злочинів; розробити правила кваліфікації повторності злочинів; сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення кримінального закону у вирішенні питань кваліфікації повторності злочинів.

Основні положення і висновки, викладені в монографії, можуть бути використані у науці кримінального права — як основа для подальшого дослідження проблем повторності злочинів і правил її кваліфікації; у навчальному процесі — при викладанні курсу Загальної та Особливої частин кримінального права України та спецкурсу «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» та для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників тощо; у законотворчій діяльності — для подальшого вдосконалення чинного КК України в частині регламентації повторності злочинів.

Основою монографії є дисертація «Кваліфікація повторності злочинів», захищена автором 29 серпня 2011 р. в спеціалізованій вчені Д 35.725.02 в Львівському державному університеті внутрішніх справ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. При цьому автор повністю усвідомлює, що поява спочатку дисертації, а потім і цієї монографії стали можливим лише за ініціативи, підтримки та допомоги наукового керівника кандидата юридичних наук, доцента Олександра Костянтиновича Маріна, якому висловлює свою глибоку подяку.

Окремі слова вдячності — науково-педагогічним працівникам кафедри кримінального права та кримінології та кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ, а також рецензентам за їх поради та конструктивну критику в процесі підготовки цієї роботи.

Перш ніж перейти до викладу матеріалу дослідження, слід сказати, що викладені в роботі міркування щодо повторності злочинів і правил її кваліфікації є лише авторською концепцією їх бачення, яка не може розглядатися як єдино правильна і не має жодного офіційного статусу. Автор не претендує на повне вичерпання проблем обраної теми та на їх однозначне і остаточне розв’язання.