Розділ «Будівельних справ майстер»

Тор вирушив на схід, щоб воювати із тролями. Без нього в Асґарді стало спокійніше, але й менш безпечно. Це було ще в сиву давнину, невдовзі після того, як аси з ванами уклали мирний договір, коли боги все ще будували свій дім і Асґард був незахищеним.

— Ми не можемо весь час покладатися на Тора, — сказав Одін. — Нам потрібен захист. Прийдуть велетні, а з ними і тролі.

— І що ти пропонуєш? — запитав Хеймдалль, охоронець богів.

— Побудувати стіну, — відповів Одін. — Таку високу, щоб її не могли подолати крижані гіганти. Таку товсту, щоб крізь неї не міг пробитись навіть найсильніший троль.

— Будівництво такої стіни — настільки високої та товстої — займе у нас багато років, — сказав Локі.

Одін кивнув на знак згоди.

— Так чи інакше, — мовив він, — а нам потрібна стіна.

Наступного дня в Асґард прибув чужинець. Це був дужий чоловік, убраний в одяг коваля, а за ним плентався кінь — чималий сірий жеребець із широкою спиною.

— Подейкують, що вам потрібно збудувати стіну, — почав чужинець.

— Продовжуй, — звелів Одін.

— Я можу збудувати вам стіну, — вів далі чужинець. — Вона буде такою високою, що навіть найвищий гігант не зможе через неї перелізти, і такою товстою, що й найсильніший троль її не проб’є. Я можу збудувати її, кладучи камені так щільно один до одного, що навіть мураха не знайде, де пролізти. Я побудую стіну, яка вистоїть багато тисяч років.

— Це ж скільки часу треба, щоб звести таку стіну, — докинув Локі.

— Часу потрібно зовсім небагато, — відповів чужинець. — Я можу збудувати її за три сезони.[3] Завтра перший день зими. Пройде зима, літо, потім іще одна зима — і стіна буде готова.

— Якби тобі вдалося це зробити, — мовив Одін, — що б ти попросив за свою роботу?

— За свої послуги я прошу небагато, — сказав чоловік. — Всього три речі. По-перше, руку прекрасної богині Фрейї.

— Це не так вже й «небагато», — зауважив Одін. — І я не здивуюсь, якщо Фрейя матиме власну думку з цього приводу. Які дві інші речі?

Обличчя чужинця розплилося в зухвалій посмішці.

— Якщо я збудую вам стіну, — сказав він, — то за це ви дасте мені руку Фрейї, а також сонце, яке світить на небі вдень, і місяць, який дає нам світло уночі. Ось три речі, які я прошу у богів за будівництво стіни.

Усі боги звернули погляд на Фрейю. Вона мовчала, стиснувши губи, а її обличчя пополотніло від гніву. На шиї у неї висіло намисто Брісінґамен, яке, торкаючись шкіри, світилося, мов полярне сяйво, а волосся було перев’язане золотою стрічкою, майже такою ж яскравою, як воно саме.