Розділ «Світ наприкінці миру[25]»

Одна з найбільших ілюзій читацької оптики при прочитанні Саги про Відьмака — це переконаність у тому, що між збірками оповідань і романною пенталогією Сапковський — свідомо чи ні — змінює, так би мовити, «інтелектуальну мапу» свого світу. Що описуючи у «Відьмаку» чи у «Меншому злі» раннє Середньовіччя, у «Крові Ельфів» він перескакує до Середньовіччя пізнього — ба й навіть до ранньомодерної доби.

Щоб не піддатися цій ілюзії, треба, щонайменше, пам’ятати про такі моменти.

По-перше, Сапковський аж ніяк не створює кальку з нашого світу; навпаки, він формує мікс, важливий для нього тими можливостями, які цей всесвіт надає для розвитку інтриги (і це стосується найперше низки рішень, скажімо, культурно-технологічних: наприклад, магам тут відомо про генну інженерію, вони оперують тезаурусом розвиненої науки, королі тут оперують політологічними концептами останніх століть, а жінки — дивовижно, як для традиційного суспільства, емансиповані).

По-друге — і це, мабуть, іще важливіше, — в оповіданнях перших двох книжок ми бачимо світ тільки й виключно очима відьмака Ґеральта, головного персонажа циклу. У пенталогії оптика ця різко змінюється, активними «сприймачами світу» для читача стають куди більш широкі соціальні та культурні верстви: з «Крові Ельфів» починаючи, світ описується вже й політиками, й верхівкою суспільства, й магами, й ученими — і ким тільки не. І з новими томами складність картинки все збільшується (досягаючи свого піку в останньому томі пенталогії, романі «Володарка озера»).

А інша оптика, що відрізняється від Ґеральтової, — це інші ідеї, інші погляди на події, інші деталі, які потрапляють на око дійовим особам-оповідачам.

І якщо Ґеральт у перших двох збірках оповідань воліє триматися подалі не тільки від політики, а й від великих міст («Поїду на південь, Любистку. Далеко на південь. Тут я роботи не знайду. Цивілізація. На холеру тут комусь відьмак?» — ГР; « — У містах також можна знайти зайняття для відьмака. Думаю, що колись ти таки осядеш назавжди у якомусь місті, Ґеральте. — Скоріше мене дідько візьме» — КЛ), то саме місто раз у раз стає територією, де відбуваються важливі події пенталогії.

Змінюється не світ — змінюється погляд на нього.

Ми б ризикнули навіть наголосити на такому: Сапковський створює напрочуд щільний і взаємопов’язаний світ, короткий начерк якого ми спробували запропонувати читачеві нижче.

(Важлива примітка: ми намагатимемося посилатися на факти й події, які вже відомі читачеві з п’яти прочитаних книжок — і не забігати уперед, у наступні два томи пенталогії, не говорячи вже про «Сезон гроз», пріквел, який повертає нас у часи перед оповіданням «Відьмак».)

Політика. Перш за все — те, що лежить на поверхні. Сплетення дій і подій політичної площини: наявні у циклі держав, взаємини між ними. Інакше кажучи — політична географія світу відьмака.

У політичному плані світ цей, як уже знає читач, розділено на три зони, дві з яких взаємоспоріднені, а третя має специфічні ознаки й особливості.

Щодо першого, то тут повинно йтися про Північ.

Стрижнем цієї території є конгломерат політичного утворення, що зветься Чотирма Королівствами. Згідно із легендарною історією світу (із базовими подіями якої читач мав змогу ознайомитися у «Часі Погорди»), саме на території міжріччя Яруги та Понтару, двох головних водних артерій Півночі, відбулася висадка першопоселенців-людей, і саме звідси вони почали свою п’ятисотрічну експансію.

Це — чотири найбільші держави регіону й головні політичні гравці тут.

Реданія. Королівство, що лежить між річками Буіна та Понтар (у нижній течії останньої). Столиця її — місто Третогор. У зону її впливу, окрім суто унітарних адміністративних одиниць, входять дві території із особливим статусом: це університет у Оксенфурті (який має право університетської автономії — і вона поширюється на низку соціальних і суспільних прав професури й студентів, аж до права екстериторіальності) та вільне місто Новіград: специфічна «купецько-теократична республіка», оскільки воно є не тільки зосередженням торгівлі, а й центром жрецького життя Півночі: тут резиденція ієрарха, голови міста, пов’язаного із Храмом Вічного Вогню. Окрім цих двох територій, влада над іншими землями королівства Реданія — унітарна королівська. Герб Реданії — срібний орел на червоному полі.

Темерія. Королівство на південніше за Реданію зі столицею в місті Визіма (кордон між ними проходить по річці Понтар), на заході включає в себе прибережні території, на сході межею його є Магакам, за яким починається вже королівство Едірн, на півдні — середня та нижня течія річки Яруги. На відміну від Реданії та Кедвену, Темерія не є унітарною державою — це складний конгломерат земель володарів, що стоять лише на щабель нижче за короля Темерії: офіційний титул короля, як ми знаємо його по книжці: «пан Темерії, Понтару, Магакаму й Соддену» (до якого титулу на початку Других Північних воєн додалося ще й «лорд-протектор Брюґґе»); крім того, на території Темерії розташована низка напівавтономних територій, таких, наприклад, як князівство Елландер. Також на землях королівства розташована школа магічок на острові Танедд у місті Горс Велен. Герб Темерії — лілеї на чорному тлі.

Кедвен. Королівство на сході від Реданії; зі сходу й півночі межує із Синіми горами, рубежем засвоєного людського світу; на півдні кордон між Кедвеном й Едірном проходить по річці Понтар. Столиця Кедвену — місто Ард Каррайг. Політично Кедвен — унітарне королівство без великих автономних чи напівавтономних утворень на його території. Одночасно саме на території Кедвену розташовується Каед Морен, один з центрів плекання і навчання відьмаків (у теперішній час він перебуває в руїнах і як центр підготовки відьмаків не функціонує). Крім того, на території Кедвену розташовано школу магів-чоловіків Бан Ард (що, як й університет в Оксенфурті чи школа магічок на острові Танедд, є екстериторіальною). Гербом Кедвену є єдиноріг.

Едірн. Четверте з Великих Королівств Півночі, що займає територію від Синіх гір до Магакаму зі сходу на захід і від верхньої течії річки Понтар до об’єднаних королівств Лирії та Рівії — з півночі на південь. Столиця — місто Венґерберг. Унітарний устрій без великих князівств чи герцогств на його території (якщо не рахувати ельфійське королівство Дол Блатанна, але воно виникло вже під час воєн із Нільфгардом, розмова про що — це окрема тема). Герб Едірну — злато-червоні крокви на чорному полі.

Саме ці держави є становим каркасом історії Півночі, саме вони були центром опору Нільфгарду під час Північних воєн.