Розділ «Світ наприкінці миру[25]»

У будь-якому релігійному житті цілком закономірним етапом стає виникнення нових профетичних течій. На Півночі цю функцію узяв на себе Пророк Лобода, автор Святої Книги й засновник релігійної течії, чиї представники — не тільки соціальні низи (звідки — судячи з елементів життєпису Пророка, представленому на сторінках книги — походив сам Лобода, який до початку проповідування пас овець), а й шляхта. Представником останньої є, наприклад, рицар Ейк з Денесле («Мовить Свята Книга, що вийде з безодні змій, дракон огидний, із сіма головами й десятьма рогами! А на хребті його сяде жінка у пурпурі й кармазині, й кубок золотий буде у долоні її, а на чолі її виписаний буде знак усілякої і остаточної розпусти» — ММ).

Утім, як ми вже говорили, жерці-проповідники поки що, у довоєнну пору, не сприймаються серйозно ані владою, королями, ані народом. Поки що вони — щось на кшталт пересувного цирку, розвага, на яку цікаво дивитися, але яка не має впливів на тут-і-зараз у суспільстві.

Єдиний випадок, коли релігійна система може із усією впевненістю носити назву церкви, — це храм Вічного Вогню у Новіграді. Цей храм має чималу владу у місті («ієрарх» — офіційний статус його голови, він ухвалює рішення, пов’язані із функціонуванням міста; храм має свою сторожу — вдягнену в характерну уніформу; до того ж, як ми знаємо, «таємна служба Новіграда підпорядковується Церкві» — ВВ).

Вічний Вогонь сприймається, скоріше, як принцип, а не втілення бога («Чи знаєш ти, чим є Вічний Вогонь? Незгасимий пломінь, символ виживання, шлях, вказаний у пітьмі, обіцянка прогресу, кращого майбутнього. Вічний Вогонь… це надія» — ВВ).

Тут не можна не вказати, що культ Вічного Вогню певною мірою нагадує культ Сонця у Нільфгарді: щонайменше у логіці своїй (хоча система, яку будує Емгир вар Емрейс, не вбачає за необхідне оперування ідеєю божественних сутностей, Нільфгард у передвоєнний час — країна підкреслено світська й раціональна).

Такі загальні координати світу відьмака Ґеральта напередодні тієї великої катастрофи, якою стали для нього Північні війни.

Але про це — свого часу.