Розділ «Безстрашний оборонець прав людини Передмова Йосипа Кобіва»

Передмова Йосипа Кобіва

Минуло понад сто років після появи знаменитої «Утопії» (1516) англійського мислителя-гуманіста, письменника й державного діяча Томаса Мора — і у світ вийшла не менш славетна пам’ятка філософської думки — «Місто Сонця» (1623) Томмазо Кампанелли.

Ким був її творець? Що спонукало його написати твір, у якому він утілив свою, та й не тільки свою, а й багатьох поколінь людей мрію про краще майбутнє людства?

Автор «Міста Сонця» — італійський мислитель, публіцист і поет Джованні Доменіко Кампанелла — народився 5 вересня 1568 р. в родині бідного селянина-шевця в селі Стеньяно поблизу міста Стіло, що в південноіталійській області — гористій Калабрії, яка в той час перебувала під гнітом іспанських окупантів. Початкову освіту здібний хлопчик отримав у ченця-домініканця, який, усупереч волі батька, що хотів бачити сина юристом, намовив його вступити до монастиря ордену домініканців у місті Плаканіці, де він одержав ім’я Томмазо, тобто Фома, на честь святого Фоми Аквінського, відомого теолога католицької церкви. У монастирі Кампанелла наполегливо поглиблював свою загальну освіту й особливо — знання з філософії, грунтовно ознайомившись з трактатами Платона, Арістотеля, Альберта Великого й Фоми Аквінського. Велике враження справили на молодого Кампанеллу філософські погляди вільнодумного італійського мислителя Телезія, що виступав проти мертвої середньовічної схоластики, за вивчення природи, в дослідженні якої він вбачав першоджерело наукових знань. У 1591 р. побачив світ у Неаполі перший філософський трактат Кампанелли «Філософія, обгрунтована чуттями», в якому він твердить, що природу треба пояснювати на основі власних відчуттів, і відстоює право людини на вільне мислення. Після опублікування цього твору інквізиція заарештувала автора, бо пильні очі охоронців «чистоти» католицької церкви, непорушності її догматики й філософських основ побачили в трактаті небезпечні прояви вільнодумства й єретичного ухилу. Звільнений з в’язниці в 1592 р., він уже не повернувся до монастиря. Під час тривалих мандрів по Італії (Рим, Флоренція, Болонья, Падуя, Венеція, Неаполь) Кампанелла, якого щоразу звинувачували у вільнодумстві і єресі, знову потрапляв до тюрми. Повернувшись у 1598 р. до рідної Калабрії, він разом з іншими патріотами почав готувати повстання з метою скинути ненависне ярмо іспанських Габсбургів і встановити республіку, де панувала б соціальна справедливість.

Внаслідок зради одного з учасників змови, керівників запланованого повстання заарештували. Світські власті звинуватили Кампанеллу в антидержавній діяльності, а церковники — в єресі. Іспанці видали Кампанеллу інквізиції, і церковний трибунал засудив його за єресь на довічне ув’язнення. Він поневірявся в катівнях різних міст Італії, зазнаючи тортур і тяжких принижень. Але це не зламало духу безстрашного борця за свободу й соціальне рівноправ’я людей. У в’язниці Кампанелла написав усі головні свої праці, зокрема славетне «Місто Сонця» — променистий проект ідеального суспільства.

В 1626 р. його випустили на волю, але невдовзі знову ув’язнили. Після остаточного помилування, за розпорядженням папи римського Урбана VIII, закоханого в астрологію, Кампанеллу перевели до Рима, бо папа хотів мати напохваті авторитетного знавця цієї «науки», що відвертав би від нього «лиховісний вплив астральний». Кампанелла, як чимало видатних людей того часу, вірив, що рух небесних світил впливає на земні події й людські долі. Більше того, навіть писав на цю тему, зокрема дав волю своїм астрономічно-астрологічним знанням у «Місті Сонця». Вирішальну роль у звільненні Кампанелли з в’язниці відіграла його стаття «Про те, як уникнути долі, пророкованої зірками». Хоч католицька церква офіційно не визнавала астрології, все ж деякі римські первосвященики, як Павло V, Урбан VIII та інші, а також окремі церковні діячі, як кардинал Рішельє, свято вірили в неї і в приватному житті зверталися до порад астрологів. Та добрі стосунки з папою швидко зіпсувалися. Ортодоксальні кола Ватікану вже вкотре почали переслідувати Кампанеллу. Не до вподоби припав їм і його сміливий виступ на захист Галілея під час процесу, затіяного церквою в 1632 р. Крім того, віце-король Неаполя звинуватив Кампанеллу в новій змові проти іспанської влади й вимагав його видачі. Кампанелла, рятуючись від переслідувань, покинув у 1634 р. Італію і знайшов гостинний притулок у Франції, яка в той час ворогувала з Іспанією. Тут він видав ряд творів і прожив останні роки свого життя. Помер Кампанелла 21 травня 1639 року в Парижі.

Кампанелла був високоосвіченою людиною, визначним ученим свого часу з надзвичайно широким колом наукових зацікавлень. З-під його пера вийшли твори з філософії, теології, фізики, медицини, економіки, політики, військової справи, астрології. Переважна більшість їх написана у в’язниці, де Кампанелла провів 33 роки — найкращі роки свого життя. Творча спадщина мислителя, яка колись спричиняла стільки суперечок і дискусій, викликають лють у його ідейних противників, втратила а часом свою злободенність і залягла на полицях бібліотечних книгосховищ. Лише один-єдиний твір не побляк, зберіг свою привабливість, хоч від його виходу у світ минуло майже чотири століття. Це — «Місто Сонця». А не втратив цей твір своєї актуальності, бо відобразив мрію не лише самого автора, а й одвічну мрію всього людства про краще завтра, про безкласове суспільство, де люди жили б у злагоді, як рівні серед рівних, де праця, а не аристократичне походження, була б мірилом цінності людини.

«Місто Сонця» — це літературна утопія, що є моделлю суспільства, побудованого на наукових засадах. У творі розповідається про те, як вихідці з Індії, залишивши батьківщину, оселилися на острові Тапробані й заснували там місто-державу, де постановили «вести філософський спосіб життя общиною». Солярії, тобто жителі «Міста Сонця», живуть, не знаючи класових відмінностей і приватної власності, що породжує майнову нерівність і соціальну нерівноправність.

Демократизм управління державою, рівність усіх громадян як у політичному, так і в економічному відношенні, загальнообов’язкова трудова повинність, колективна праця як джерело радості, свідоме ставлення до праці всіх громадян, усуспільнення засобів виробництва, чотиригодинний робочий день, полегшений технічними винаходами, розподіл матеріальних благ за потребами, можливість після фізичної праці присвятити себе інтелектуальним заняттям і культурним розвагам, доступність освіти для кожного, громадське виховання дітей, тісний зв’язок навчання з виробництвом, вибір професії за здібностями й покликанням, обов’язковий для всіх режим дня — такі головні риси суспільного життя соляріїв. Соціально-політичні погляди Кампанелли вражають подекуди наївністю й помилковістю. Це — і передача керівництва державою групі мудреців-священиків, ліквідація родинного життя внаслідок спільності жінок, позбавлення батьків змоги виховувати дітей, нехтування особистими симпатіями в шлюбних стосунках, визнання впливу астрології на життя окремих людей і суспільства в цілому, утиск особистості державою і таке інше...

Втім, «Місто Сонця» не було примхою уяви мислителя, який хотів розважити себе під час перебування у в’язниці: мрію про сонячну державу, де людям жилося б вільно й щасливо, Кампанелла плекав ще задовго до ув’язнення. Тавруючи суспільно-політичні порядки, що існували тоді в Італії, він протиставляє їм ідеальний соціальний і політичний лад «Міста Сонця». У творі відображено прагнення народних мас до рівноправності, справедливого розподілу матеріальних благ, миру, задоволення духовних запитів. «Місто Сонця» демократичною спрямованістю було співзвучне з настроями й мріями широких верств трудящого населення Італії — соціальних низів міста й села. Тогочасне соціально-економічне становище Італії стисло і влучно охарактеризував радянський вчений-історик, академік В. П. Волгін, пов’язавши з ним виникнення твору Кампанелли:

«Становище плебейських мас, які раніше знаходили собі заробіток у мануфактурі або в роботі на скупника-торговця, на рубежі XVI і XVII століть було неймовірно тяжким. У жодній країні того часу не було такого жебрацтва й розбійництва, як в Італії. Тому нас не повинна дивувати поява саме в Італії твору, який виражав протест проти нестерпних суспільних порядків, протиставляв їм лад, що грунтується на інших соціальних принципах, захищав інтереси пригнічених».

Кампанелла, як виходець із соціальних низів, чудово знав, у яких злиднях животіє сільська й міська біднота, якою ціною живе в розкоші соціальна верхівка — паразитична верства суспільства. На прикладі Неаполя він наочно показує в «Місті Сонця» жахливу несправедливість соціально-економічного укладу великих міст Італії, паразитизм аристократії.

Кампанелла назвав вимріяну ним ідеальну державу «Містом Сонця» тому, що із словами «сонце», «сонячний» асоціювалось у нього, як і в усіх людей, найкраще, прекрасне, досконале, світле. Можливо, вибором назви Кампанелла завдячує античному джерелу. Так, грецький історик Діодор Сіцілійський (І ст. до н. е.) у своїй «Історичній бібліотеці» (кн. II, розд. 55—60) подає скорочено зміст фантастично-пригодницького твору якогось Ямбула. Цей Ямбул, вирушивши на кораблі в торгову подорож, прибуває на казковий сонячний острів, що лежить десь біля екватора. Острову властивий м’який клімат, земля рясно родить цілий рік, жителі — люди ставні, здорові, освічені — живуть щасливо, колективно обробляючи землю, не знаючи ні воєн, ні злиднів, вони — довгожителі завдяки скромному й розміреному способові життя — поклоняються склепінню небес і небесним світилам, зокрема Сонцю. Твір Діодора Сіцілійського міг Кампанелла прочитати в перекладі латинською мовою, виданому Поджо Браччоліні в 1472 р.

Відчутно позначився, на думку вчених, на проекті досконалого суспільства Кампанелли вплив «Держави» — твору грецького філософа Платона. Насамперед впадає в око схоже зображення в обох творах шлюбних взаємин, спільності жінок, суворо регламентованого побуту, передачі правління державою в руки вибраній групі мудреців, але з тією різницею, що панівна верхівка в Кампанелли не становить замкнутої окремої касти. Головна ж різниця між «Державою» Платона й «Містом Сонця» Кампанелли полягав в тому, що в Платона відсутня ідея соціальної рівності, яка пронизує твір італійця і взагалі в основною рисою всієї утопічно-соціалістичної літератури, починаючи від Т. Мора.

«Місто Сонця» Кампанелла написав у 1602 р. в неаполітанській в’язниці спочатку рідною, італійською мовою. Писав він жахливим почерком, бо покалічені пальці насилу тримали перо. Окремі аркушики з великим ризиком передавав з в’язниці знайомим, які переписували їх у багатьох примірниках. Автограф італійського рукопису, на жаль, не зберігся. До наших днів дійшло одинадцять списків італійського тексту, виконаних на самому початку XVII ст. Потім, 1613 року, сам Кампанелла переклав італійський текст латинською мовою, що була в той час міжнародною. Саме цей латинський текст твору вийшов у світ через десять років у Франкфурті-на-Майні. Причому видано було його не самостійною книжкою, а як додаток до об’ємної «Реальної філософії» — філософського трактату, в якому висвітлювались різні теми: природа речей, мораль людей, політика й економіка. Саме до політики — третьої частини цього трактату — він і був доданий під заголовком «Брата Фоми Кампанелли Доповнення до Політики. Місто Сонця. Ідея філософської республіки». Такий заголовок стояв на титульному аркуші, а на першій сторінці самого тексту був надрукований трохи інший: «Місто Сонця, або Про ідею республіки. Поетичний діалог». Видання це здійснив друг автора, визначний юрист Товій Адамі. Через чотирнадцять років уже сам Кампанелла, перевидаючи «Реальну філософію» в Парижі, перевидав водночас і «Місто Сонця». Трете видання цього твору було посмертним: вийшло воно в Утрехті (Голландія) в 1643 р.

«Місто Сонця» Кампанелли — одне з найяскравіших, найзріліших творінь ренесансної філософсько-політичної думки і за своїми реформаторськими тенденціями не поступається перед «Утопією». Т. Кампанелла так само, як і Т. Мор, намалював картину уявної сонячної держави, вірячи, що нащадки створять собі за її взірцем реальну державу. Своїм твором італійський мислитель по праву посідає почесне місце в розвитку передових суспільних вчень, виступає як один з перших провісників комунізму. Вчення Кампанелли, ясна річ, не є вченням наукового комунізму, бо мислитель не володів ні матеріалістичним світоглядом, ні знанням законів історичного розвитку.

Високо цінували Кампанеллу основоположники наукового комунізму. К. Маркс зараховував його до тих мислителів, які «стали розглядати державу людськими очима і виводять її природні закони з розуму і досвіду, а не з теології»[194]. Ф. Енгельс, який у 1878 р. в праці «Розвиток соціалізму від утопії до науки» встановив поділ соціалізму на утопічний і науковий, щоправда, не називає і не оцінює «Місто Сонця» і «Утопію», але безперечно мав їх на увазі, коли пише, що утопічні зображення ідеального суспільного ладу в XVI і XVII століттях являють собою теоретичні виступи «того класу, який був більш-менш розвинутим попередником сучасного пролетаріату»[195], і коли пише, що його радують «зародки геніальних ідей і геніальні думки, які прориваються на кожному кроці крізь фантастичний покрив і яких не бачать філістери»[196].

Про зацікавлення В. І. Леніна Кампанеллою свідчить те, що в його особистій бібліотеці були «Місто Сонця» в російському перекладі А. Г. Генкеля і книжка Лафарга, присвячена його творцеві. А. В. Луначарський у статті «Ленін про монументальну пропаганду» згадує, що під час його розмови з В. І. Леніним про монументальну пропаганду творець Радянської держави звернув увагу на велике наочне і виховне значення фресок, якими були оздоблені мури «Міста Сонця».

Безстрашному оборонцеві прав людини присвятив натхненний свій вірш Борис Олійник: