Розділ «12.7. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях»

У процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил стосовно тези, правил стосовно аргументів та правил стосовно демонстрації.

1. Правила й помилки стосовно тези

1. Теза має бути чітко і ясно сформульована. У будь-якому доведенні необхідно перш за все знайти, що доводиться, яке положення обґрунтовується. Для цього висунута теза має бути сформульована точно і ясно. Якщо ж доводжуване положення сформульоване недбало, розпливчато і невизначено, то й доказ у цілому стає досить часто плутаним і суперечливим. У таких випадках важко зрозуміти, яке положення доводиться розібрати в самому доказі, дати оцінку аргументам, визначити, чи достатньо їх для тези, перевірити хід доведення і встановити, чи правильне воно і т. д.

Нечіткість формулювання тези може бути наслідком незнання або недостатнього знання того предмета, про котрий ідеться в тезі, недбале ставлення до уживаних слів і термінів, а також наслідком навмисного прагнення зробити тезу невизначеною, двозначною.

2. Теза протягом доказу (або спростування) має залишатися однією й тією ж. Правило це означає, що доводитися завжди має саме те положення, котре висунуте як теза, а не якесь інше, хоч і схоже з тезою. Порушення цього правила приводить до помилки, котра дістала назву підміна тези (ignortio elenchi). Підміна тези має місце тоді, коли доводить

правил умовиводу, у формі котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим. Наприклад, якщо тезу "Заповіт є договором" доведено таким чином:

ся (або спростовується) не та теза, котру слід довести, а інша, нова теза.

Наприклад, підміна тези буде, якщо замість доведення судження про тс, що "Обвинувачуваний на момент скоєння злочину був на місці вчиненого злочину", доводиться, що "Обвинувачуваний добре знав місце скоєного злочину".

Теза може бути підмінена іншою тезою як не усвідомлено, так і навмисне. Підміна тези відбувається часто через нечіткість її формулювання.

Різновидами помилки підміни тези є такі помилки у доведенні, як доведення до людини та публіки, а також помилка, що дістала назву хто занадто багато доводить, той нічого не доводить. Логічна помилка доведення до людини (argumcntum ad hominem) буває тоді, коли доведення істинності тези по суті підміняється характеристикою особи людини, котра має якесь відношення до цієї тези. Така помилка буде, наприклад, тоді, коли замість того, щоб спростувати висунуте положення, ми говоримо не про саме це положення, а про людину, котра його висловила, що вона не спеціаліст з певного питання, що вона неодноразово припускалася помилки у своїх висновках тощо.

Логічна помилка доведення до публіки (argumеntum ad populum) полягає в тім, що замість обґрунтування тези звертаються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться, і таким чином примусити повірити в правильність висунутої тези або хибність спростовуваного положення.

Логічна помилка хто занадто багато доводить, той нічого не доводить (qui nimium probat nihil probat) виникає тоді, коли замість доведення істинності висунутої тези обґрунтовується інше положення настільки широке, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

2. Правила і помилки стосовно аргументів

1. Аргументи мають бути судженням істинним. Це правило саме по собі є вимогою доведення. Не можна обґрунтовувати істинність тези хибними аргументами. Але це правило слід трактувати дещо ширше у тому розумінні, що аргументи не можуть бути не тільки хибними, а й імовірними, сумнівними, гаданими. Таке розуміння розглядуваного правила має досить важливе значення для судового доведення, де кінцеві висновки у справі на підставі імовірно (гадано) встановлених фактів взагалі не припустимі.

Порушення цього правила веде до логічних помилок, що дістали назву: а) хибний аргумент або основна помилка та б) передбачення підстави.

Логічна помилка "хибний аргумент" або основна помилка (error fundamеntales) полягає в тім, що для обґрунтування тези беруться хибні аргументи.

Так, якщо свідок, обвинувачуваний або потерпілий обґрунтовують якийсь свій висновок видуманими фактами, тобто такими фактами, котрі в дійсності не існують, то буде мати місце логічна помилка — хибний аргумент.

Логічна помилка "передбачення підстави" (pеtitio princi pii) полягає в тім, що як підстава наводиться таке положення, котре, хоч і не є явно хибним, проте саме потребує доведення, тобто коли, доводячи тезу, користуються недоведеними аргументами.

У судовій практиці ця помилка частіше за все має місце тоді, коли кіпцеві висновки у справі ґрунтуються на здогадах, а не на достовірно встановлених фактах. Така помилка буде виявлена, наприклад, у справі М., засудженого за те, що він, працюючи завідувачем складу" викрав зі складу 104 м бязі і потім симулював крадіжку. Відміняючи вирок у справі, судова колегія Верховного Суду в своїй ухвалі вказала: "Висновок суду про винність М. у крадіжці бязі ґрунтується не па доказах, а па здогаді про те, що "цю бязь, окрім підсудного М., викрасти ніхто не міг".