Розділ «12.7. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях»

Ось приклад спростування захисником доказу обвинувача, що ґрунтується на виявленні у промові останнього помилки "передбачення підстави": "Стосовно Грачова є здогади, що до 19 серпня 1952 р. вій купував шкіру в Якуби і що пальта, про які йдеться, пошиті зі шкіри, котра належить фабриці "Спортінвентар". Але кількість здогадів не перетворюють їх у якість доказу винності. Кожен з них мав бути самостійно доведений. Прокурор намагається це зробити, на жаль, досить оригінально. Один здогад він доводить іншим. Прокурор говорить: "Якщо Грачов до 19 серпня 1952 р. придбав шкіру в Якуби, то пальта виготовлені зі шкіри, що належить фабриці "Спортінвентар". Але перш за все це "якщо" слід довести. Далі прокурор розмірковує: "Якщо всі пальта пошиті зі шкіри фабрики "Спортінвентар", то ця шкіра придбана в Якуби". Але ж перш за псе саме й треба довести, що пальта виготовлені зі шкіри фабрики "Спортінвентар". Мовою логіки метод доведення, до якого вдався прокурор, пазивається "обумовленням підстави" — наведення як доведення аргументу, котрий сам ще має бути доведеним. Процесуальною мовою — цс обвинувачування, що ґрунтується на здогадах. "Здогади ж не можуть замінити доказів, яких бракує".

2. Аргументи, мають бути достатньою основою для тези. Зміст цього правила полягає в тім, що аргументи мають неодмінно обґрунтувати істинність тієї тези, на підтвердження якої вони висунуті. Якщо ж істинність тези із наведених аргументів не випливає, то такі аргументи для тези є недостатніми, вони не обґрунтовують тези. Це логічне правило знайшло своєрідне вираження в кримінальному процесі, одна з вимог яких твердить: "Один доказ — не доказ". Порушення цього правила викликає такі помилки: а) не випливає і б) від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, в абсолютному розумінні.

Логічна помилка не випливає (non sequiter) полягає в тім, що доказувана теза не випливає із аргументів, наведених для її підтвердження. Наприклад, якщо висновок про те, що "Петренко є співучасником злочину" обґрунтовується тим, що Петренка напередодні скоєння злочину бачили разом із злочинцями, то буде допущена помилка, оскільки одного факту, що Петренко був разом із злочинцями напередодні скоєння злочину очевидно недостатньо для висновку про його участь у злочині. Він міг бути в компанії злочинців випадково, тому необхідні інші факти, котрі були б достатніми аргументами.

У судовому доказі логічна помилка не випливає, або помилка недостатнього обґрунтування є однією з найпоширеніших. Виражається вона найчастіше в необґрунтованості кінцевих висновків у справі, в необґрунтованості постанов. Наявність такої помилки завжди приводить до скасування вироку чи ухвали. Необгрунтована постанова (визначення) визнається незаконною.

Логічна помилка від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, абсолютному розумінні полягає в тім, що якесь положення, правильне за певних умов, застосовується як аргумент за будь-яких умов.

Різновидом розглядуваної логічної помилки є помилка, що дістала назву від сказаного в принципі до сказаного в усіх випадках без винятку. Ця помилка полягає у тім, що положення, правильне в принципі, яке характеризує загальний стан речей, поширюється на будь-який випадок, на кожсн конкретний предмет. Наприклад, якщо хтось почне доводити, що гр-н Н. добре знає закони, посилаючись нате, що він юрист, а юристи, мовляв, добре знають закони, то він допуститься помилки від сказаного в принципі до сказаного в усіх випадках без винятку. Те, що юристи добре знають закони, є істинним, але з цього зовсім не випливає, що будь-який юрист добре знає закони. Судження "Юристи добре знають закони" правильне в принципі, а не для кожного конкретного випадку.

3. Доведення не має братися в коло, тобто аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Порушення цього правила викликає логічну помилку, котра називається коло в доведенні. Ця помилка полягає в тім, що теза виводиться з аргументів, а аргументи, в свою чергу, виводяться з тези.

3. Правила і помилки в доведенні, пов'язаному з демонстрацією

Демонстрація, як уже говорилося, — це спосіб логічного зв'язку тези доведення й аргументів. Демонстрація здійснюється завжди у формі того чи іншого умовиводу. Тому, будуючи докази і спростування, необхідно дотримуватися правил умовиводів. А саме, якщо доказ будується у формі категоричного силогізму, то для того, щоб він був правильним, необхідно дотримуватися всіх правил категоричного силогізму, якщо ж доказ є індуктивним, то слід дотримуватися правил індуктивних умовиводів і т. д. Порушення якогось із правил умовиводу приводить до помилки в доказі. Найчастіше у доказах трапляються такі помилки, пов'язані з їхньою побудовою, як почетверіння термінів, поспішне узагальнення тощо.