Моя автобiографiя

МОЯ АВТОБIОГРАФIЯ

У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий

i потiм - рокiв, мабуть, iз десять пiдряд - мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували

корову Оришку.

Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi, Зiнькiвського повiту на

Полтавщинi...

Власне, подiя ця трапилася не в самiм мiстечку, а в хуторi Чечвi, бiля Грунi, в маєтковi помiщикiв

фон Рот, де мiй батько працював у панiв.

Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку - колиска з вервечками, з другого боку -

материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш - i ростеш собi помаленьку.

Так ото й пiшло, значить: їси - ростеш, потiм ростеш - їси.

Батьки мої були як узагалi батьки.

Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Материн батько був у Грунi хлiборобом.

Глибшої генеалогiї не довелося менi прослiдити. Батько взагалi не дуже любив про родичiв

розказувати, а коли, було, спитаєш у баби (батькової матерi) про дiда чи там про прадiда, вона завжди

казала:

- Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд їх не було.

Про материку рiдню так само знаю небагато. Тiльки те й пам'ятаю, що частенько, було, батько

казав матерi:

- Не вдалася ти, голубонько, у свою матiр. Царство небесне покiйницi: i любила випити, i вмiла