Розділ «ЗОРЯНИЙ ГЕРЦЬ»

Стугонять Литаври Неба в просторах правічних —

Загорився бій!

Зорі-іскри скачуть з-під шабель космічних

В темряві нічній.

Спить Земля, не чує, і не бачить,

Як під ту грозу

Невмируща Мати понад нею плаче

І роня сльозу.

Вершники зійшлися у жахнім двобої.

Хто здола кого?

Чорний Білого розітне шаблею страшною?

Білий Чорного?

Коні гримають копитами об Твердь Празоряну —

Горобина ніч!

Сто віків чекає герцю світ разорений —

Невблаганна січ!

Люди, люди! Діти віковічні!

Під солодкі сни

Нові зерна крові Вершники Космічні