Розділ «МАТЕРІ»

Рідна моя і замучена птахо,

Бачив тебе я в тривожному сні…

Свічку несла ти до чорної плахи,

Щоб присвітити дорогу мені.

Та не було мене там, на помості,

Лише вугілля і зморений жах…

Ти голосила на чорнім погості

Й помандрувала по диких світах…

Біла сорочка, мов привид, з’являлась

В чорних проваллях, у ямах темниць,

Свічка твоя миготливо сіяла

В тисячах жадібних, дивних зіниць.

Та не знайшлось поміж них твого сина,

Вийшов давно я з тілесного сну,

Птахом полинув на Україну,

Щоб проспівати тобі про весну.

Чуєш, матусю, чуєш, кохана —

Ось над тобою летять журавлі,

Їхнє курликання — пісня світання, —