Розділ «Зі збірки «Солодка шкода» (1918)»

«Солодка шкода»

(1918)

У такий спосіб

Я книжку зробила у спосіб такий:

стогнучи, плачучи, мріючи, горе мені.

Метелик журбенний, левиця жорстока,

і світло, і тіні дала я водночас.

Левицею я не згадала ніколи,

що якось метеликом пурхала в полі.

Метеликом бувши, не мала я звістки

про те, що могла би напасти й загризти.

Сумирна й ляклива, а потім — стрибки,

кривавити жертву могла залюбки.

Вже ніби голубка, важкий кипарис.

Чи кущик розквітлий, а сльози лились.

Ласуючи медом, ковтаючи сіль,

спинити ридання не мала я сил.

Те саме було, що я бачила скрізь,

троянда чи терня, нектар чи то їдь.