Розділ «Зі збірки «Солодка шкода» (1918)»

Петляючи, йду я, пече мене щем,

зрізаю все зайве над кожним кущем.

Непоправна шкода

Непоправна шкода від мого життя —

це солодка шкода, адже відбуття,

що буде відлеглим від цього життя,

є моїм, авжеж.

Мої руки знані проростанням руж,

метеликів стільки ссало їх чимдуж,

що не буде скоро пересохлих руж,

ай, я всохну теж.

Забаганка

Заглянь мені в очі, нахились до мене,

обхопи руками голову скажену,

дозволь мені спити той злодійський трунок,

що його дає твій добрий поцілунок.

Тільки не розпитуй, — натура жіноча, —

чому я ридала минулої ночі;

жінки, коли плачуть, не знають причин.

Це — прояв раптовий якихось слабин.