TextBook Втрапили ми явно у море таємне.
Це є море хоті, безтямне й нікчемне.
Воно в очах наших спалахує часто,
ми в ньому слухняно шукаємо щастя.
Не розпитуй, любий, ти мусив відчути:
минулої ночі було море лютим.
І нічого більше. Вітер нас бентежив,
на нові щоразу кидав узбережжя.
Не злетить метелик над січневим садом,
нема рівноваги, сутність — без розради.
Кришталевий відблиск, карнавалу плід,
змії зла лускою вимітили слід.
Ми — такі, це ясно. Як поет зазначив:
дурної кокетки порух немудрячий.
Ми в усякій чаші до меду охочі,
але в наших мізках є дещиця клоччя.
Гаразд; ні, не треба, не питай, коханку,
про мою незграбну, любий, забаганку.
Бачиш гарний вечір? Заспокойся, друже…
Порань собі руки, зірви мені ружу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Сторні Альфонсіна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Солодка шкода» (1918)“ на сторінці 3. Приємного читання.