У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
{Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3248-IV від 20.12.2005; текст статті 117 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}
Навчальний коментар
Перевірте строк розрахунку за статтею 116 і чи сталася невиплата з вини роботодавця. Якщо спору про розмір належних сум немає, відшкодування становить середній заробіток за час затримки до дня фактичного розрахунку, але щонайбільше за шість місяців.
Якщо виник спір про суму, стаття передбачає відшкодування в разі вирішення спору на користь працівника. За часткового задоволення його розмір визначає орган, який вирішує спір, у межах установленого шестимісячного періоду. Виплату за час вимушеного прогулу окремо регулює стаття 235.
Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кодекс законів про працю України з навчальним коментарем» автора Редакція Textbook на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні“ на сторінці 1. Приємного читання.
