Мінцберг виділяє й класифікує десять ролей, поєднавши їх у три блоки (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
ДЕСЯТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ РОЛЕЙ (ЗА ВИЗНАЧЕННЯМ МІНЦБЕРГА)
| Роль | Опис |
| Міжособистісні ролі | |
| Головний керівник · Лідер · З'єднувальна ланка | Символічний голова, в обов'язки якого входить виконання звичайних завдань правового чи соціального характеру · Відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих, за добір, підготовку працівників і пов'язані з цим обов'язки · Забезпечує роботу саморозвиненої мережі зовнішніх контактів і джерел інформації |
| Інформаційні ролі | |
| Приймач інформації | Розшукує і отримує різноманітну інформацію (в основному поточну) спеціалізованого характеру, яку успішно використовує в інтересах своєї справи; виступає як нервовий центр зовнішньої і внутрішньої інформації, що надходить в організацію |
| Розповсюджувач інформації | Передає інформацію, отриману із зовнішніх джерел або від інших підлеглих, членам організації; частина цієї інформації має суто фактичний характер, інша потребує інтерпретації окремих факторів для формування установок організації |
| Представник | Передає інформацію для зовнішніх контактів організації відносно планів, політики, дій, результатів роботи, діє як експерт з питань даної галузі |
| Ролі, пов'язані з прийняттям рішень | |
| Підприємець Ліквідатор порушень · Розподілювач ресурсів · Той, хто веде переговори | Шукає можливості самої організації поза її межами, розробляє і запускає "проекти по удосконаленню, які приносять зміни, контролює розробку визначених проектів · Відповідає за коректуючі дії, коли організація опиняється перед необхідністю важливих і непередбачених порушень · Відповідальний за розподіл всіх можливих ресурсів організації, що фактично веде до прийняття чи схвалення всіх значних рішень в організації Відповідальний за представництво організації на всіх важливих переговорах |
Зазначимо, що переклад самих назв варіюється у різних джерелах, але їх зміст у багатьох публікаціях майже збігається. Мінцберг підкреслює, що ролі не можуть бути незалежними одна від одної, вони взаємопов' язані й взаємодіють, створюючи синергічний ефект.
На засадах рольового підходу Мінцберг характеризує спеціалізацію так: "Менеджери всіх рівнів управління виконують базовий набір завдань, пов' язаних з прийнянттям рішень, міжособистісними відносинами і опрацюванням інформації; з цієї точки зору їхня діяльність спеціалізована горизонтально. Але у більш фундаментальному сенсі суто управлінська діяльність не може бути спеціалізованою по горизонталі. Ролі, що їх виконують менеджери, настільки різноманітні, а самим керівникам доводиться так часто переключатися з вирішення одного питання на вирішення іншого, що найменш спеціалізованою в організації є саме управлінська праця".
Однак, на думку Д. Бодді та Р. Пейтона, висновки Мінцберга базуються на спостереженні лише за п' ятьма менеджерами, а отже, виникають питання щодо репрезентативності отриманих результатів і щодо того, наскільки адекватно уявляють вони дії керівників на інших рівнях управління.
"За лаштунками" залишилися також дві надзвичайно важливі ролі: менеджер як підлеглий (надання консультацій чи допомоги своєму керівнику) і менеджер як працівник (виконання функцій спеціаліста чи робочих функцій).
Пізніше Г. Юкл ввів поняття "вимір менеджерської поведінки" і описав дев'ятнадцять таких вимірів, що описують управлінську діяльність. Підхід Юкла, що містить майже вдвічі більше, ніж у Мінцберга, характеристик менеджерської поведінки, є більш докладною рольовою класифікацією. Разом з тим, обидві класифікації мають багато подібних, а у деяких випадках, навіть ідентичних характеристик. Це дозволяє встановити достатньо повну відповідність між підходами двох авторів (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
СПІВВІДНОШЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЙ ОПИСОВИХ ОДИНИЦЬ МЕНЕДЖЕРСЬКОЇ ПРАЦІ (ЗА МІНЦБЕРГОМ ТА ЮКЛОМ)
| Ролі менеджера за Мінцбергом | Виміри менеджерського поведінки за Юклом |
| 1. Головний керівник | 1. Увага до дисципліни; 2. Рольове з'ясування |
| 2. Лідер | 3. Наснага; 4. Увага; 5. Схвалення |
| 3. З'єднувальна ланка | 6. Сприяння спілкуванню; 7. Планування; 8. Координація |
| 4. Приймач інформації | 9. Сприяння роботі; 10. Акцентування ефективності |
| 5. Розповсюджувач інформації | 11. Підготовка; 12. Поширення інформації |
| 6. Представник | 13. Представництво |
| 7. Підприємець | 14. Вирішення проблем |
| 8. Стабілізатор | 15. Керування конфліктом; 16. Участь у рішенні |
| 9. Розподілювач ресурсів | 17. Можливість варіювання винагородами; 18. Делегування повноважень |
| 10. Той, хто веде переговори | 19. Представництво |
Бодді та Пейтон наводять результати дослідження Лутенса щодо розподілу менеджером часу на виконання різних ролей, а це вже дещо інше групування ролей. Діяльність менеджера за Лутенсом складається з:
• o комунікацій (обмін інформацією, робота з документами);
• o традиційного менеджменту (планування, прийняття рішень, контроль);
• o роботи в мережі (взаємодія з індивідами, які не входять до організації, соціальна і політична діяльність);
• o менеджменту людських ресурсів (мотивація, управління конфліктами, управління персоналом, підготовка /розвиток).
Як свідчить огляд рольових підходів різних авторів, тлумачення ролі дуже широке, їх перелік у кожного досить суб'єктивний. І хоча кар'єрна траєкторія менеджера може бути описана через освоєння нових ролей, зміну і вдосконалення рольового репертуару, рольове структурування трудового процесу часто провадиться без належного методологічного обґрунтування.
Мінцберг у своїх дослідженнях аналізує роботу менеджера на трьох рівнях: досить абстрактному інформаційному, комунікативному й безпосередньої дії. Перший, зовнішній і найбільш відчутний - це рівень управління безпосередньою дією. Далі - рівень керування людьми, яких спонукають здійснювати ті або інші дії, і рівень управління інформацією, через яку здійснюється вплив на індивідів.
На рівні управління інформацією менеджер не займається ані персоналом, ані діями як такими, а лише інформацією в тій мірі, в якій вона опосередковано впливає на розвиток подій та виконує такі основні ролі, як "комунікація" (обмін інформацією як з індивідами, що знаходяться ззовні - роль оратора, так і з тими, хто перебуває усередині організації - роль провідника) і "контроль" за тим, як підштовхнути або спровокувати підлеглих до певних дій. Існує три основних способи вирішення цього завдання: менеджер створює системи, вибудовує структури і дає вказівки.
На рівні управління людьми менеджер як індивідуальний лідер спонукає і спрямовує співробітників свого підрозділу - мотивує, надихає, тренує і виховує, підштовхує і виконує функції наставника тощо; як груповий лідер створює свою "команду", на рівні організаційної одиниці - створює і підтримує певну культуру діяльності.
На рівні управління безпосередньою дією менеджери, щоб зберегти життєздатність підрозділів, запроваджують інновації, при цьому часто не гребують "особисто докласти до цього руку". Дія означає тут перетворення усередині самої організаційної одиниці, як активні, так і реактивні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ролі менеджера“ на сторінці 5. Приємного читання.
