У вищому керівництві можна виділити два підрівні: повноважне управління і загальне керівництво.
Керівники середнього рівня управління забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів і відділів, а також за їх виконання (рис. 1.8).
Спеціалісти, що входять в цю групу, мають, як правило, широке коло обов' язків і велику свободу в прийнятті рішень. Це керівники відділів, директори підприємств, що входять до складу організації, завідуючі функціональними відділами.
Рис. 1.10. Діяльність менеджера середнього рівня управління
Низовий рівень управління представлений молодшими керівниками, які знаходяться безпосередньо над працівниками (не керівниками). Це можуть бути бригадири, контролери та інші адміністратори, відповідальні за доведення конкретних завдань до безпосередніх виконавців.
Схема діяльності менеджера низового рівня представлена на рис. 1.11.
Рис. 1.11. Діяльність менеджера низового рівня управління
Необхідно зазначити, що на всіх рівнях управління керівники виконують не тільки управлінські, а й виконавчі функції, на які витрачається час менеджерів (на середньому рівні - 50 %, на нижчому - близько 70 % часу). Але з підвищенням рівня керівництва питома вага виконавчих функцій знижується (розрахунки показують, що на вищому рівні їх виконання займає близько 10 % загального бюджету робочого часу).
Модель професіоналізації менеджера базується на кількох принципових позиціях:
• 1. Професіоналізм менеджера визначається його талантами й акумульованим досвідом.
• 2. Високий професіоналізм у менеджменті неможливий без прийняття персональної відповідальності за свій розвиток.
• 3. Ця відповідальність передбачає вибір і періодичний перегляд критеріїв власної успішності, а також контроль ключових процесів управління кар' єрою. Насамперед такі процеси спрямовані на пошук і осмислення нового досвіду.
• 4. Придбання менеджером досвіду неможливе у відриві від контексту компанії, у якій він працює.
• 5. Різні компанії можуть істотно відрізнятися одна від одної можливостями досвіду, який вони надають своїм менеджерам.
Сучасний менеджмент - це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінських рішень, у тому числі й у фінансовій сфері. Як тільки менеджмент почне відставати від реальних потреб ринкової ситуації, він не відповідатиме пропонованим вимогам. Управлінські рішення, розроблені одним підприємством, які добре себе в ньому зарекомендували, можуть виявитися не тільки марними, а навіть небезпечними для іншого. Багатоваріантність рішень і ходів менеджменту, гнучкість і неординарність господарських комбінацій, унікальний характер кожного управлінського рішення в конкретній специфічній ситуації складають сьогодні основу керування. Тому в діяльності менеджерів увага акцентується не на стандартних рішеннях, а на здатності швидко і правильно оцінити господарську ситуацію, - знайти той єдино можливий підхід, який і є в конкретних умовах оптимальним.
Для менеджменту характерним є:
■ широка господарська самостійність, що забезпечує волю прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати функціонування підприємства на ринку;
■ постійне коректування цілей і програм залежно від стану ринку, змін у зовнішньому середовищі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфічні особливості управлінської праці“ на сторінці 3. Приємного читання.
