Дуже важливою умовою ефективного користування робочим місцем є правильне його освітлення.
Конструкції світильників (освітлювачів) для виробничого освітлення мають відповідати таким вимогам:
• o забезпечувати постійне освітлення протягом робочого часу;
• o достатньо освітлювати поверхню, на яку спрямований погляд робітника;
• o рівномірно розподіляти світло в оточуючому просторі;
• o запобігати сліпучому впливу надмірно яскравого світла.
Для виробничого освітлення використовують світильники трьох груп:
• а) світильники прямого світла, які не менше 80 % світлового потоку спрямовують у нижню зону приміщення;
• б) світильники переважно прямого спрямовують, які посилають 60-80 % світла у нижню зону;
• в) світильники відбитого світла, які випромінюють у верхню зону не менше 80 % світлового потоку, яке відбиваючись від стелі та верхньої частини стін, рівномірно розподіляється по всьому приміщенню
Таблиця 6.3
НОРМИ ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ (У ЛЮКСАХ)
| Приміщення | Освітленість робочої поверхні | Площина з мінімальним освітленням |
| Кабінети, робочі кімнати | 300 | Горизонтальна, 0,8 м від підлоги |
| Центри тиражування | 400 | |
| Проектні, креслярські і конструкторські бюро | 500 | - |
| Операційні зали банків та поштових відділень | 300 | - |
| Архіви: | ||
| - на робочих місцях | 300 | |
| - на стелажах | 75 | Вертикальна, 1 м від підлоги |
| Зали засідань | 200 | Підлога |
Вимоги, що висуваються до робочих меблів пов'язані зі зручністю виконання роботи та зменшення втомлюваності; цьому сприяє їх правильний вибір, оскільки конструкція меблів повинна враховувати положення виконавця на робочому місці, його робочу позу, робочу зону і навантаження, які він несе. Пристосування для підтримання пози при роботі сидячи це крісла, стільці, табурети, відкидні сидіння (в т.ч. настінні), сидіння-опори. Вибір типу робочих сидінь визначається характером праці виконавця.
Планування робочих місць - це найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, конструювання та управління - обладнання, технологічного та організаційного оснащення, засобів обчислювальної техніки та телекомунікацій, сигнального зв'язку, предметів праці та самого користувача робочого місця. При плануванні необхідно правильно визначити площу робочого місця, його просторове розташування, при цьому врахувати необхідність найбільш економного використання виробничих та офісних площ. Разом з тим, площа робочого місця має бути достатньою для розміщення обладнання та інших предметів праці щоб створювати для робітника необхідні умови для продуктивної та безпечної для здоров' я праці. За існуючими нормативами на кожного працюючого має виділятися не менше 4,5 кв. м виробничої (офісної) площі і не менше 15 куб. м обсягу виробничої (офісної) площі / Инструкция по разработке проектов и смет для промышленного строительства (СН-202-76). - М.: Госстрой, 1976).
Для адміністративно-офісних приміщень встановлені нормі площі на одного робітника в розмірі 3,25-5 кв. м (в деяких випадках до 6 кв. м).
При проектуванні службових приміщень слід мати на увазі, що раціональною є прямокутна форма кімнат зі співвідношенням сторін 1:1,5 (максимум 1:2), мінімальна висота стелі - 3,25 м, ширина - 2,5 м.
При двобічному освітленні глибина приміщень не повинна перевищувати 15 м, при однобічному - 6-7 м. Вікно не повинно знаходитися у полі зору людини, тому столи треба розміщувати перпендикулярно до нього.
Робоче місце поділяється на робочу (оперативну) зону і допоміжний простір. Робоча зона - це ділянка тримірного простору, обмежена зоною досяжності у горизонтальній та вертикальній площинах з урахуванням повороту робітника на 180° та переміщення його вправо і вліво на один-три кроки. У цій зоні розміщуються знаряддя праці, які постійно використовуються у роботі. Окрема площа складає допоміжну зону, де розташовуються предмети, які використовуються рідше. Простір, обмежений уявною дугою, окресленою кінчиками пальців повністю витягнутої руки при її обертанні у плечовому суглобі, називається зоною максимальної досяжності в горизонтальній та вертикальній площинах відповідно.
Простір, обмежений уявною дугою, окресленою пальцями руки повністю витягнутої руки в горизонтальній та вертикальній площинах відповідно при її обертанні у ліктьовому суглобі (при опущеному плечі), вважається оптимальною зоною досяжності.
Зони досяжності визначаються для різних фіксованих робочих положень (сидячи, стоячи) і поз. При їх визначенні треба орієнтуватися на людину невеликого зросту в одязі та взутті. Розташування основного та допоміжного обладнання має забезпечувати вільний доступ до зон, що потребують профілактичного огляду та ремонту, а також зручне та безпечне переміщення людей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація робочих місць“ на сторінці 5. Приємного читання.
