Керівники середньої ланки підприємств, які координують і контролюють роботу підлеглих, є свєрідним буфером між вищою управлінською ланкою та підлеглими. Вони готують інформацію для вирішення питань, по яких приймають рішення керівники вищої ланки, і передають ці рішення в технологічно зручній формі у вигляді завдань виконавцям. За даними проведених досліджень, керівники середньої ланки - завідувачі підрозділів, витрачають близько 70 % часу на спілкування.
Характеризуючи роботу керівників середньої ланки підприємств, слід підкреслити, що їхня робота є напруженою і наповненою різними діями, частими перервами, переходами від одного завдання до іншого, відволіканнями, а це призводить до перевантаження і неефективного використання робочого часу.
Дослідження витрат часу працівниками апарату управління на окремі види діяльності (операції) дали оцінку щодо їх (операцій) необхідності, доцільності, співвідношення витрат часу, які були заплановані, і фактичних. Отже, 12,5 % часу витрачається на не обов'язкові, не термінові завдання, тобто це свідчить про те, що керівники вищої та середньої ланок переважно намагаються відразу виконати великий обсяг роботи, який можна було б делегувати іншому працівнику. Адже делегування насамперед означає саморозвантаження і вивільнення часу для виконання дійсно важливих завдань; прийняття рішень, встановлення цілей тощо.
Робота більшості менеджерів ведеться спонтанно. Це свідчить про те, що - часто вони не мають чіткого уявлення про розпорядок свого робочого дня, тобто приділяють недостатньо уваги плануванню свого робочого часу. Адже головна перевага, досягнута шляхом планування роботи, полягає в тому, що це дає виграш у часі. Досвід свідчить, що збільшення витрат часу на планування призводить до скорочення його на виконання завдань і в кінцевому результаті - до економії.
Аналіз використання робочого часу керівників і спеціалістів за допомогою коефіцієнтів доцільно проводити в двох напрямах.
Перший напрям дає характеристику екстенсивного використання робочого часу, тобто відображає використання фонду робочого часу.
Другий напрям відображає ступінь раціональності завантаження працівників різними видами робіт, тобто оцінюється структура витрат робочого часу.
Ступінь екстенсивного використання робочого часу оцінюється величиною коефіцієнта екстенсивності Ке, який розраховується за формулою:
де П - регламентовані і нерегламентовані перерви в роботі; Ф - фонд робочого часу в хвилинах.
За допомогою методу фотографування робочого дня встановлено, що втрати робочого часу управлінського персоналу складають: -у керівників - 95 хв. -у спеціалістів - 97 хв. -у технічних виконавців - 105 хв. Фонд робочого часу складає: - для керівників - 495 хв. -для спеціалістів - 480 хв. -для технічних виконавців - 2880 хв.
Підставивши формулу (6.1) дані результатів хронометражних досліджень, отримуємо такі результати:
Отже, керівників та спеціалістів підприємств є резерви кращого використання фонду робочого часу, оскільки максимально допустимий коефіцієнт екстенсивності становить 0,94.
Цей показник може бути доповнений показниками, що характеризують величину втрати робочого часу з різних причин, а саме:
1) коефіцієнт втрати робочого часу, що не залежить від працівників (з організаційно-технічних причин), Кпо:
де ПО - втрати часу з організаційно-технічних причин;
2). Коефіцієнт втрати робочого часу з вини працівників, Кпр:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та самофотографія робочого дня“ на сторінці 2. Приємного читання.
