Влада й повноваження

Організація праці менеджера

Існують пропозиції відмовитися від примітивно-ідеологізованого трактування термінів "централізація/децентралізація", "концентрація/делегування" й згадати майже тридцятирічної давності ствердження про те, що вони є поняттями не абсолютними, а якісними - простою системою координат, як, наприклад "холодне/гаряче". Як самодостатня мета або панацея делегування або його протилежність марні. Життєздатної організації не створити, якщо думати винятково про те, як відгородити свої владні повноваження від зазіхань нижчих менеджерів або роздати всю владу підлеглим.

Мета - створення ефективної компанії, а делегування - один із головних інструментів у розв'язанні цього "завдання завдань" менеджменту, причому не тільки для вирішення конкретних тактичних завдань, керування в кризовій ситуації або навіть антикризовому менеджменті, а один із головних інструментів організаційного дизайну. Основна мета делегування - створення умов для існування самої організації. Отже, від якості його залежить міцність і гнучкість корпоративної структури й культури.

Порівняйте два визначення:

• 1. Делегування - це процес передачі менеджерами владних повноважень і відповідальності співробітникам, що займають позиції на нижчих рівнях ієрархії.

• 2. Делегування означає наділення підлеглого певною свободою дій.

Яке з них найкраще відповідає духу менеджменту початку ХХ століття? Більшість відповість, що друге. "Наділення свободою", безумовно, звучить більш сучасно, ніж, "передача влади". Проте перше визначення взяте із джерела кінця 70-х років. ХХ століття (Кунц, 1981), а друге - кінця 90-х (Daft, 1997).

Питання про те, що ж таке делегування - наділення свободою, чи передача повноважень, не настільки довільне, як це здається на перший погляд. Незважаючи на близькість понять, їх відрізняє істотний нюанс, який часто не береться до уваги. "Передача влади" акцентує увагу на формальній стороні делегування, "наділення свободою" - неформальній, творчій. У першому випадку процес регламентується переважно посадовими інструкціями, наказами й розпорядженнями, у другому - корпоративною культурою й почуттям місії підприємства.

Це можна назвати стилістичними особливостями делегування, оскільки в рамках конкретної організації цей процес тяжіє або до регламентації, або до творчості. Характерною рисою стилю керівництва вітчизняного топ-менеджера є вибір однієї з цих альтернатив на противагу іншій. Дві розповсюджені крайності: у нас або все регламентується купою корпоративних інструкцій, положень і наказів, або передача повноважень протікає проходить автоматично.

Однак така, як правило, суб'єктивна, перевага помилкова, оскільки влада і свобода в процесі делегування - це знов-таки поняття якісні. Акцент на тій або іншій формі має робитися виходячи не стільки із суб' єктивних переваг, скільки на основі аналізу багатьох факторів, основними з яких є норма керованості, параметри завдання, ситуація, зрілість керівника й підлеглого, а також корпоративної культури в цілому.

Не варто обманюватися: легкість і радикалізм, з якими лідери світового ринку йдуть шляхом децентралізації й делегування, видаляючи цілі ланки управлінського ланцюжка, не повинні вводити в оману. Такий підхід став результатом десятилітніх проб і помилок у створенні власного варіанту адаптивної корпорації, а не готових рецептів, типу "взяти й поділити", у нашому випадку - повноваження.

З такою ж легкістю ті, кого сьогодні по праву вважають законодавцями мод у сучасному менеджменті, можуть, виходячи із ситуації, піти всупереч модній тенденції, ініціюючи зворотний процес (урізання).

"Децентралізація в прийнятті рішень спотворює бізнес" - ці слова належать не якому-небудь крайньому ретрограду, а харизматичному лідеру Hewlett-Packard Карлі Фіоріне. До її приходу домінуючою тенденцією в стратегічному процесі компанії була саме децентралізація, але Фіоріне, зосередивши у своїх руках майже абсолютну владу, розвернула стратегію компанії на 180 градусів. При цьому лідер НР не належить до прихильників авторитарного стилю, яка довела, що централізм у прийнятті рішень не завжди суперечить широкому делегуванню повноважень. З тих пір як Фіоріне очолила НР, кількість структурних підрозділів компанії скоротилася з 83 до 12, відповідно, збільшилася норма керованості, що супроводжувалося зміною посадових інструкцій і реформою оплати праці управлінського персоналу. Шокова терапія" - несподівана діяльність для багатьох аналітиків і спостерігачів - виявилася успішною. Карла Фіоріне пожвавила компанію і заразила її своєю пристрастю, чого не вдавалося її попередникам.

Таким чином, до делегування, з якої б точки зору Ви не подивилися на цей процес - керівника чи його підлеглого, - найкраще підходить старе визначення свободи як усвідомленої необхідності.

Все це можна назвати практичною філософією делегування.

Звичайно в описуваному процесі виділяють такі етапи:

• o визначення очікуваних результатів;

• o формулювання завдань;

• o оцінка виконавців (можливих суб'єктів делегування);

• o нарешті, саме делегування повноважень, у якому особливе місце посідає регламентація відповідальності.

Цим етапам відповідають основні принципи делегування, відомі вже не один десяток років, до яких найкраще підходять слова "добре забуте старе". Розглянемо ці принципи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Влада й повноваження“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

  • Сутність, зміст, предмет, об'єкт та особливості управлінської праці

  • Специфічні особливості управлінської праці

  • Види та класифікація управлінської діяльності

  • Ролі менеджера

  • Вимоги до менеджерів

  • Мотиви до зайняття менеджерських посад

  • Розумові здібності

  • Ділові якості

  • Особистісні риси

  • Вимоги до здоров'я та способу життя

  • Вимоги до антикризового менеджера

  • СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА НАПРЯМКИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

  • Зміст і напрямки наукової організації праці

  • Складові основи наукової організації праці

  • Режим праці та відпочинку

  • Розподіл і кооперація праці

  • Професійна орієнтація та професійний добір (відбір) працівників

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ. РОЗПОДІЛ ТА КООПЕРАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

  • Делегування як суб'єктивний фактор

  • Влада й повноваження
  • Основні види та принципи професійно-кваліфікаційного розподілу й кооперації управлінської праці

  • Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень

  • Форма й зміст

  • Техніка і форми передачі розпоряджень

  • Організація командної роботи

  • Етичні проблеми лідерів творчих команд

  • Інтрапренерські (командні) структури

  • Подолання опору змінам

  • Найбільш принципові з існуючих розбіжностей

  • Заходи щодо формування політичної динаміки змін

  • ПЛАНУВАННЯ ОСОБИСТОЇ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

  • Методи планування роботи менеджера

  • Вибір пріоритетних справ, принципи пріоритетності

  • Перспективні, річні, місячні та поточні (оперативні) плани

  • Раціональні методи та засоби планування і виконання управлінської роботи. Практичні поради менеджеру

  • НОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУ

  • Особливості часу як ресурсу

  • Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та самофотографія робочого дня

  • Раціональне використання часу менеджером

  • Як визначати і виправляти свої трудові навички

  • ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ МЕНЕДЖЕРА

  • Класифікація робочих місць

  • Організаційне оснащення робочих місць

  • Створення автоматизованих робочих місць (АРМ) менеджерів.

  • Забезпечення комфортних та безпечних умов праці

  • Раціоналізація режиму праці

  • Режим роботи й програми якості життя на виробництві

  • Документальне забезпечення праці менеджера

  • Документування та документальне забезпечення діяльності підприємства

  • Система документації та її класифікація

  • Документування управлінської діяльності в організації

  • Організація документообігу на підприємстві

  • Складання номенклатури та формування справ

  • Приймання, розгляд і реєстрація документів

  • Робота з вихідними документами

  • Організація контролю за виконанням документів

  • Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян

  • Організація проведення нарад, зборів, ділових переговорів

  • Класифікація ділових нарад та методика їх раціонального проведення

  • Підготовка і проведення ділових бесід та переговорів

  • Стратегія і тактика ведення переговорів

  • Ви можете стати об'єктом маніпуляцій

  • Управління потоком відвідувачів, техніка їх прийому

  • Основи взаємодії керівника й секретаря-референта

  • Перешкоди у спілкуванні. Рівні ділового спілкування

  • основних правил спілкування зі ЗМІ

  • Правила конструктивної критики під час мовного спілкування

  • правил-конструктивної критики

  • Етика службового спілкування

  • Інформаційне забезпечення праці менеджера

  • Класифікація інформації

  • Використання інформації в основних функціях менеджменту

  • Постановка і реструктуризація управлінського обліку в організації

  • Раціоналізація, інтегрування й подальша автоматизація інформаційних потоків

  • Управлінські інформаційні системи

  • Побудова інформаційних систем

  • Інформаційна безпека об'єкта управління

  • Культура управління. культура менеджера

  • Роль культури менеджменту та її основні функції

  • Складові культури управління

  • Загальні положення та основні поняття корпоративної культури

  • Основні принципи й типи корпоративної культури

  • Фірмові стандарти як частина корпоративної культури

  • Типи спільної діяльності

  • Типи управління

  • Стадії розвитку корпоративної культури

  • Управлінська етика та її складові

  • Етичні цінності й місія організації

  • Ділова етика як вид професійної етики

  • Моральний клімат в організації

  • Імідж підприємства, імідж менеджера

  • Природа іміджу

  • Корпоративний імідж

  • Імідж менеджера

  • Основні поняття про етикет у роботі менеджера

  • Правила розмови

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ