Організаційний дизайн

Менеджмент організацій

• 1) операційне ядро, що здійснює основну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів і послуг;

• 2) стратегічна вершина - забезпечує ефективне виконання організацією її місії, а також обслуговування потреб тих, хто контролює організацію або володіє іншою владою над нею;

• 3) серединна лінія об'єднує наділених формальними повноваженнями менеджерів, які є проміжною ланкою між стратегічною вершиною і операційним ядром;

• 4) техноструктура об'єднує аналітиків і фахівців, які організовують і підтримують інформаційні потоки, визначають форми стандартизації в організації, забезпечують моніторинг і контроль діяльності підрозділів;

• 5) допоміжний персонал об'єднує весь персонал підрозділів забезпечення організації за рамками основного виробничого процесу (інформація, зв'язок, охорона, комунальна, господарська служба тощо).

За Мінцбергом підприємство, складається з п'яти основних складових частин. Основу підприємства складають оператори - люди, що виконують базову роботу з виробництва продукту. Вони утворюють операційне ядро. У простих підприємствах оператори самостійні та координують свої дії за допомогою взаємних узгоджень. З розвитком підприємства виникає необхідність у прямому контролі та відповідно у людині, яка узяла б на себе керівництво операторами та займе місце на стратегічній вершині. Подальше ускладнення підприємства спричиняє подальше збільшення кількості менеджерів - не тільки управляючими над операторами, але й керівників над управляючими. Утворюється серединна лінія, ієрархія проміжних повноважень між операційним ядром і стратегічною вершиною.

Підприємство, що все більш ускладнюється, вимагає застосування координаційних механізмів, пов'язаних із стандартизацією. Відповідальність за розробку стандартів покладається на групу працівників-аналітиків. Аналітики утворюють так звану техноструктуру, розташовану поза ієрархією лінійних повноважень. Нарешті, розвиток підприємства супроводжується створенням різних підрозділів, що забезпечують обслуговування самої організації. Ця частина містить допоміжний персонал.

П'ять рушійних організаційних сил:

• сила (тяжіння) до централізації;

• сила (тяжіння) до стандартизації;

• сила (тяжіння) до балканізації;

• сила (тяжіння) до професіоналізації;

• сила (тяжіння) до колаборації.

Більшість організацій формуються під впливом всіх п'яти сил, проте внаслідок дії зовнішніх і внутрішніх факторів організація буде тяжіти до конфігурації, яка визначається основною рушійною силою.

Розглянемо детальніше вплив рушійних сил на структуру і стратегію організації.

Тяжіння до централізації. Стратегічна вершина прагне до централізації, основний координаційний механізм - простий контроль. У той же час процес прийняття рішення відзначається гнучкістю, оскільки централізація дозволяє швидко реагувати на фактори зовнішнього середовища. Стратегія формулюється керівником і здебільшого є прямою екстраполяцією його особистого бачення майбутнього організації. Тяжіння до централізації і, як наслідок, до простої структури характерна для "молодих" організацій, які функціонують завдяки підприємницьким і організаційним здібностям лідера-керівника. Також згідно гіпотези: чим жорсткішим є зовнішній контроль над організацією, тим централізованішою є її структура.

Тяжіння до стандартизації. Для техноструктури стандартизація робочих процесів є основним координаційним механізмом в організації, а техноструктура - є ключовою складовою механістичної (машинної) бюрократії. Механістична бюрократія - це структура "одержима" контролем. Одна з особливостей структури механічних бюрократій - конфліктність, для її згладжування необхідне створення спеціальних контролюючих систем. Тому одне з головних завдань менеджерів стратегічної вершини - постійне налаштовування бюрократичної машини, при цьому також залишаються функції прямого контролю. У механістичній бюрократії основна влада знаходиться у менеджерів стратегічної вершини. Процес формування стратегії є низхідним (зверху-вниз), причому це буде у значній мірі директивне, негнучке планування. Стратегічна вершина на основі даних техноструктури формує стратегію, яку буде реалізовувати операційне ядро. Роздільність формування і реалізації стратегії, негнучкість структури загалом приводять до неможливості вчасного коригування стратегії при зміні зовнішніх факторів, тобто стратегія, як правило, у такій структурі неадаптивна.

Тяжіння до балканізацїї. Менеджери серединної лінії є "прихильниками автономії". По суті вони схильні до обмеженої вертикальної децентралізації, розщеплення організаційної структури на ринково орієнтовані організаційні одиниці, які у теорії управління найчастіше називають дивізіонами, відповідно таку децентралізовану структуру називають дивізиональною.

Тяжіння до професіоналізації. Представники операційного ядра, професіонали, намагаються мінімізувати вплив стратегічної вершини і техноструктури, вони функціонують відносно автономно, основний координаційний механізм - стандартизація кваліфікації (знань і навичок). В організаціях тяжіння до професіоналізації призводить, у більшості випадків, до формування такої базової структури як професійна бюрократія. Формування адміністративної структури професійної бюрократії є доволі складним і суперечливим процесом, оскільки нерідко виникають паралельні відокремлені адміністративні ієрархії: одна демократична і висхідна - для професіоналів, інша механічно-бюрократична і спадна - для допоміжного персоналу. Ще одна неоднозначність полягає у тому, що професіоналу необхідна "свобода" для ефективної діяльності, у той же час цю "свободу" (ресурси, нівелювання несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів) забезпечують адміністратори. Тому владу у структурах професійної бюрократії часто отримують адміністратори, які вирішили відійти від професійної діяльності на користь адміністративної, оскільки останню вони можуть виконувати ефективніше. Формування стратегії децентралізованої структури професійної бюрократії можна звести до формування власних стратегій найбільш значимих професійних структурних елементів, у цінності яких змогли переконати всіх членів організації впливові професіонали.

Тяжіння до колаборації. З розвитком науково-технічного прогресу, інформаційних технологій роль допоміжного персоналу зростає. "Колаборація" допоміжного персоналу зі стратегічною вершиною окреслюється у можливості створення сучасних управлінських інформаційних систем, участю у реалізації системи контролю основних процесів. Можливість взаємодії допоміжного персоналу з операційним професійним ядром сприяє формуванню адхократичних груп.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційний дизайн“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Системна модель менеджменту організації

  • Особливості системного та функціонального бачення організації

  • Характеристика основних підсистем менеджменту організації

  • Фінансова підсистема

  • Маркетингова підсистема

  • Інноваційна підсистема

  • Множинність підпорядкування результативності організації: проблеми узгодження пріоритетів та інтересів учасників діяльності

  • Рівні досконалості організації

  • Еволюція організації

  • Еволюційні погляди на процеси змін у діяльності організації

  • Значення змін у діяльності організації

  • Особливості менеджменту на основних етапах життєвого циклу організації. Життєвий цикл діяльності організації та стадії виникнення змін

  • Управління процесами змін. Використання системного підходу в управлінні в умовах змін

  • Організаційний механізм менеджменту організації

  • Системні правила менеджменту

  • Комплексний механізм управління: економічний, мотиваційний, організаційний, правовий

  • Нормативно-правова регламентація, підстави та порядок організації управління

  • Методологія проектування системи менеджменту та управлінських процедур

  • Проектування ієрархії та складу структурних одиниць

  • Діапазон керованості і фактори, що його визначають

  • Визначення рівня централізації та децентралізації управління

  • Організаційний інжиніринг

  • Інжиніринговий опис процесів в організації

  • Методологія організаційного інжинірингу

  • Умови інжинірингового підходу. Учасники процесу інжинірингу. загальні правила інжинірингу

  • Організаційний дизайн
  • Рівні та етапи організаційних змін

  • Об'єкти та компоненти організаційних перетворень

  • Модель розвитку внутрішнього потенціалу та конкурентного статусу підприємства

  • Управлінські моделі

  • Різновиди та комбінації моделей управління організаціями

  • "Алмазна модель" Г. Левітта

  • Управлінські технології

  • Керівництво в організації

  • Керівництво спільною діяльністю

  • Комунікативно-інформаційні аспекти розпорядчої діяльності

  • Людина як об'єкт управлінського службового контролю

  • Види помилок. Помилки контролю

  • Управління дисципліною

  • Ризикозахищеність організації

  • Сутність, суб'єкт та об'єкт управлінського ризику. Зовнішні та внутрішні фактори ризику

  • Класифікація та види ризиків

  • Методи кількісного та якісного оцінювання ризику

  • Концепція управління ризиком

  • Критерії ризикозахищеності організації

  • Управління ефективністю та результативністю менеджменту організації

  • Методи та інструменти інтенсифікації виробництва та розвитку підприємства

  • Цільові концепції управління ефективністю та розвитком організації

  • Діагностика якості менеджменту організації

  • Система показників оцінювання ефективності, результативності і якості менеджменту організації