• передаються лише повноваження; вища посадова особа продовжує нести відповідальність за дії підлеглого.
Децентралізація не може розглядатися поза зв'язком з централізацією. Вона існує лише по відношенню до централізації, і в цьому їх діалектична єдність. Так, наприклад, передача повноважень у ході централізації нагору по рівнях управління одночасно означає і необхідність, у силу певної обмеженості фізіологічних можливостей людини, проведення децентралізації в управлінні рівнем, що одержав більше прав.
Одним із основних принципів менеджменту - є принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні. Проблема поєднання централізації і децентралізації в менеджменті - це проблема розподілу повноважень щодо конкретно визначених рішень на кожному рівні управлінської ієрархії. Оптимальним варіантом вважається підхід, коли централізованими є рішення, що відносяться до розробки політики - цілей і стратегії організації в цілому, а децентралізованими - рішення, які відносяться до оперативного управління.
Порівняльна характеристика переваг та недоліків централізації та децентралізації наведена у таблиці 3.6.
Абсолютна централізація чи децентралізація рідко існує в організації. При проектуванні організації на рівень співвідношення централізації і децентралізації в управлінні безпосередній вплив мають такі фактори:
• розмір організації;
• кількість напрямків діяльності;
• організаційна культура;
• концепція управління;
• ступінь поділу праці;
• якість контролю;
• зміни зовнішнього середовища;
• наявність компетентних керівників.
Таблиця 3.6 - Порівняльна характеристика переваг та недоліків централізації і децентралізації
| забезпечення високої узгодженості дій ланок організації; покращення контролю діяльності підрозділів; скорочення кількості помилок при прийнятті рішень; концентрація процесу прийняття рішень у руках тих, хто краще знає загальну ситуацію, має ширший кругозір, знання, досвід; усунення невиправданого дублювання управлінських функцій, що приводить до економії відповідних витрат; посилення стратегічної спрямованості управлінського процесу і забезпечення при необхідності концентрації ресурсів на ключових напрямках діяльності організації | значні витрати часу на передачу інформації, у процесі чого значна частина її втрачається або спотворюється; найважливіші рішення приймаються особами, відірваними від життя і погано представляють собі конкретну ситуацію, у той же час виконавці, яким ситуація добре знайома, від вироблення і прийняття рішень усунуті і ті нав'язуються їм у примусовому порядку; рішення виявляються не досить якісними і неефективно реалізуються на практиці | |
| Децентралізація | оперативність вирішення проблем; об'єктивність прийняття рішень; організаційна гнучкість; стимулювання ініціативи, розвиток творчих здібностей керівників середнього і нижчого рівнів; скорочення інформаційних потоків | слабке вираховування або повне ігнорування інтересів інших підрозділів і організації в цілому; рішення часто носять тактичний характер, виявляються дрібними, малоефективними; відсутність загальних правил і процедур вироблення і прийняття рішень; послаблення контролю та єдності у діях |
Розмір організації впливає, насамперед, на її складність. Якщо організація наймає велике число працівників, вона буде прагнути отримати економічну вигоду від спеціалізації. Результатом стане зростаюча горизонтальна диференціація. Групування схожих функцій сприяє ефективності роботи всередині групи, однак може спричинити конфлікти. Доводиться розвивати вертикальну диференціацію для координування горизонтально організованих підрозділів. Зростання розміру організації супроводжується швидким і більш послідовним зростанням диференціації, особливо вертикальної. Із збільшенням числа працівників організації, додаються нові організаційні рівні, але більш повільними темпами.
Сформовані організацією з моменту її створення ціннісні орієнтації, норми та зразки поведінки носять, як правило, стійкий характер і не можуть бути ігноровані при виборі проектованої системи. У соціальних системах, якою є організація, відділення частини від цілого супроводжується прагненням цієї частині перетворитися у нове ціле, стати самостійною. Тенденція проявляється тим сильніше, чим більше розходження між колишнім цілим і відокремленою частиною.
Відсутність у керівників нижчих рівнів готовності прийняти на себе велику відповідальність не може сприяти розвитку процесів децентралізації, а деколи може перерости у прихований опір цьому процесу.
Високо диверсифіковані компанії, як правило, будуються на децентралізованій основі по продукту, проекту, споживачеві, ринку, території. Кожен бізнес має свою динаміку, що характеризується різною швидкістю змін. Відомо, що висока швидкість змін неможлива за умов жорсткої централізації.
Етапи проектування структури організації
Відповідно до класичної теорії організації її організаційна структура повинна розроблятися (проектуватися) зверху вниз. У цілому, послідовність розробки організаційної структури схожа з послідовністю етапів процесу планування. Спочатку керівники повинні здійснити розподіл організації на широкі сфери, а потім поставити конкретні задачі. Послідовність дій проектування ієрархії структури є наступною [6]:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення рівня централізації та децентралізації управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
