За першим підходом структура управління будується на основі принципу єдності підпорядкування, а її схема схожа на ялинку. Система "ялинка" побудована так, що права і відповідальність вищого за рівнем керівника поглинають тільки частину прав і відповідальності нижчого за рівнем керівника.
Така система є основою бюрократичної організації, і відрізняється високою чіткістю у фіксації прав і відповідальності керівника кожного рівня. Вона дозволяє легко знайти відповідального за невдачу в організації. Недоліком системи "ялинка" є те, що в межах поширеної функціональної департаментизації вона послабляє функціональні права.
Згідно другого підходу структура управління - це система подвійного, або множинного підпорядкування ("матрьошка").
На відміну від "ялинки" система "матрьошка" побудована так, що права і відповідальність вищого за рівнем керівника цілком поглинають права і відповідальність усіх нижчих за рівнем керівників. За такої системи права і відповідальність розпорошені між багатьма рівнями організації, і тут практично неможливо знайти винного за те, що трапилося.
Ним може стати керівник будь-якого рівня, і визначатися це буде не у межах установленої політики і процедур, а за суб'єктивною думкою вищого керівника, що переслідує свої цілі. Система свідомо припускає наявність двох та більше осіб, що мають однакові повноваження щодо об'єкта управління. Таке становище виводить остаточне рішення на самий верх організації, і дозволяє здійснювати тотальний контроль.
Ключову роль у реалізації організаційної функції відіграє процес делегування повноважень.
Делегування повноважень - це перерозподіл завдань і повноважень між посадовими особами, які беруть на себе зобов'язання за їхнє виконання.
Повноваження - це обмежене право розпоряджатися ресурсами організації і використовувати зусилля інших працівників.
Повноваження визначаються єдністю прав і обов'язків у межах прийнятої відповідальності.
Особливості повноважень полягають у наступному:
• повноваження делегуються посаді, а не особі;
• делегуються повноваження, а не відповідальність, відповідальність може бути покладена, але не делегована.
Важливість делегування повноважень полягає у такому [14]:
• розширює здібності і компетентність менеджерів. Шляхом делегування різних задач ключовим службовцям менеджер здатний братись за більш амбіційні проекти, краще планувати свою діяльність;
• делегування повноважень забезпечує гарні можливості для навчання і тестування потенційних можливостей. Коли вище керівництво делегує деякі управлінські обов'язки, підлеглі отримують можливість більше дізнатися про дії виробничих одиниць і розвивати свою управлінську майстерність;
• делегування дозволяє використовувати унікальний досвід і знання підлеглих у будь-якій особливій галузі;
• делегування дозволяє впровадити спеціалізацію у роботу менеджера.
Розрізняють три типи організаційних повноважень: лінійні, штабні, функціональні.
Лінійні - це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника до підлеглого, це право приймати самостійні рішення без узгодження з іншими керівниками в межах, встановлених даною структурою. Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління організації. Процес створення ієрархії є скалярним процесом. Ієрархія розгортається у систему супідрядних рівнів управління, які обумовлюють існування скалярних ланцюгів, або ланцюгів команд, за якими і здійснюється процес делегування лінійних повноважень.
Лінійні повноваження мають, як правило, керівники, які очолюють підрозділи, що здійснюють основний вид діяльності організації. Традиційно лінійні повноваження відбуваються у виробничій, збутовій і фінансовій діяльності організації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій» автора Назарчук Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проектування ієрархії та складу структурних одиниць“ на сторінці 4. Приємного читання.
