• розробка підходів до стратегій і методів вимірювання та оцінки продуктивності;
• розроблення підходів до методів контролю та регулювання (підвищення) продуктивності;
• забезпечення організації планування та ефективного впровадження усіх елементів.
У загальному вигляді вимірювання продуктивності зводиться лише до виявлення співвідношення між обсягом продукції та ресурсними витратами в системі. Є дві основні групи вимірювачів продуктивності. До першої входять статичні коефіцієнти продуктивності - це вимірювач обсягу продукції, поділеного на вимірювач витрат за певний період часу. Другу групу становлять динамічні індекси продуктивності. За своєю суттю це статичний коефіцієнт продуктивності за певний період, поділений на аналогічний коефіцієнт за якийсь попередній період. Таким чином отримуємо безрозмірний показник, який характеризує зміну продуктивності в часі [66].
Усередині кожної групи виділяють ще по три типи вимірювачів продуктивності: частковофакторний, багатофакторний і сукупнофакторний. Кожен із цих вимірювачів характеризує відношення обсягу продукції до витрат, але вони відрізняються тим, скільки елементів витрат враховано у знаменнику. Якщо мова йде лише про один елемент (праця, капітал, енергія, інформація, матеріали), то такий вимірювач називають частковофакторним. Якщо у знаменнику враховують декілька елементів витрат, то такий вимірювач називають багатофакторним. А коли йдеться про всі елементи витрат, то маємо вимірювач сукупнофакторний [66].
Контроль і регулювання продуктивності для її підвищення - це результат оперативного управління виробництвом і втручання у ключові процеси перетворень. Підвищення продуктивності буде відбуватись за наступних умов [66]:
- обсяг продукції зростає, витрати зменшуються
- обсяг продукції зростає, витрати залишаються незмінними
- обсяг продукції зростає, витрати теж зростають, але повільніше
- обсяг продукції залишається незмінним, витрати скорочуються
- обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але скорішими темпами
На перший погляд вимірювання продуктивності здається доволі простою справою. Достатньо поставити в чисельник обсяг продукції даної виробничої системи, а в знаменник витрати на виробництво цієї продукції. Однак справа зовсім не проста, і на це є кілька причин. Більшість виробничих систем виготовляє декілька продуктів або послуг; характеризується неперервними змінами цін і витрат; вносить постійні зміни у продукти і технологічні процеси; вимушена враховувати інші критерії результативності; витрачає різні види ресурсів і в різних обсягах [66].
Питання про те, що записати в чисельник і знаменник коефіцієнта продуктивності, часто може бути доволі важким. Ще одне ускладнення пов'язане з вибором тривалості періоду для аналізу і вибору базового періоду. Ще постає проблема при узгодженні системи вимірювання з контролюванням і підвищенням продуктивності.
Перелік основних труднощів, які пов'язані з вимірюванням продуктивності, наступний:
• визначення меж системи для вимірювання її продуктивності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Операційний менеджмент» автора Капінос Г. І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. Управління результативністю операційної діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
