Будь-яке виробництво потребує від операційного менеджера постійного спостереження за всім виробничим процесом, для того щоб забезпечувати його необхідну продуктивність і при можливості намагається її підвищити. Одним із таких інструментів є система оперативно-календарного планування.
Під системою оперативно-календарного планування розуміють методику і техніку планової роботи, які визначаються ступенем централізації планової роботи, вибором планово-облікової одиниці, диференціацією планових періодів, складом і точністю календарно-планових нормативів, а також складом, порядком оформлення та руху планово-облікової документації.
При організації руху матеріального потоку в процесі планування виділяють два підходи:
• 1) Системи планування, рух матеріального потоку в яких базується на принципі виштовхування напівфабрикатів на всьому шляху виготовлення виробу - виштовхуючі. При цьому підході важко перебудуватися під час збоїв або при зміні попиту. Використовуючи дану систему навіть протягом місяця необхідно декілька раз змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій. До недоліків такої системи можна віднести наступне:
– дуже важко врахувати, оцінити та скорегувати матеріальний потік;
– облік факторів за кожною групою ресурсів вимагає складного та дорогого інформаційного, програмного та матеріального забезпечення;
– наявність матеріальних запасів, встановлення надлишкового обладнання, залучення додаткових працівників на випадок збоїв у роботі.
Найбільш відомим представником даного підходу є концепція "планування потреби в матеріалах", яка буде розглянута нижче.
2) Системи планування, які базуються на принципі витягування напівфабрикату з попередньої операції на наступну протягом всього процесу виготовлення продукції - витягуючі. При цьому підході центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними технологічними дільницями підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма кожної окремої технологічної ланки складається з розміру замовлень наступної технологічної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою технологічною ланкою.
Перевагою таких систем є те, що вони не вимагають загальної комп'ютеризації. Але в той же час вони передбачають високу дисципліну та дотримання всіх параметрів постачань, а також підвищену відповідальність виконавців всіх рівнів.
Основні цілі витягуючих систем
• запобігання поширенню зростання коливань попиту або обсягів продукції наступного процесу від попереднього;
• мінімізація коливань параметрів між технологічними операціями;
• максимальне спрощення управління матеріальними ресурсами внаслідок його децентралізації;
• максимальне підвищення рівня оперативного цехового управління.
Після другої світової війни в Японії були розроблені виробничі системи "точно в термін" (JIT). Вони використовувались для модернізації виробництва високоякісних товарів і послуг та об'єднували 5Ps операційного менеджменту. Всі виробничі підприємства, що застосовують концепцію загального менеджменту якості (TQM), фактично одночасно використовують в своїй діяльності, принаймні, деякі елементи JIT.
Система JIT є єдиним комплексом заходів, здійснюваних для досягнення масштабного виробництва з використанням мінімальних матеріально-товарних запасів деталей і комплектуючих, напівфабрикатів і готової продукції. Деталі поступають на наступну операцію "точно в термін", обробляються і швидко проходять через дану операцію. Метод "точно в термін" базується на логістичній концепції - "нічого не буде вироблено, поки в цьому не виникне необхідність".
Таким чином система постачання "точно в термін" у відповідній системі управління виробництвом являє собою систему організації постачання, яка базується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланки операційної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних зі створенням запасів.
Потреба у виробництві створюється поточним попитом на дану продукцію. Коли виріб проданий, ринок, згідно цієї концепції, "витягає" його з останньої виробничої стадії, в даному випадку - остаточного складання. Це слугує сигналом для початку роботи виробничого конвеєра, де кожен робітник відразу "витягає" наступну деталь з попередньої дільниці руху матеріального потоку, щоб замістити вибулу деталь. Дільниця, з якої взята деталь, у свою чергу, "витягає" тепер вже необхідну деталь з попередньої дільниці і так далі, аж до "витягування" початкової сировини. Щоб забезпечити безперебійність такого "витягаючого" процесу, JIT вимагає високої якості продукції на кожній стадії процесу, чіткого виконання постачальниками своїх договірних зобов'язань і правильного прогнозування попиту на готову продукцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Операційний менеджмент» автора Капінос Г. І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Витягуюча" та "виштовхуюча" системи оперативного управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
