Короткострокові плани, як складова поточних планів, розробляються підприємством в цілому і по окремим підрозділам на період до одного року в формі календарних планів. Вони стосуються таких сфер як наукові дослідження, маркетинг, матеріально-технічне забезпечення, збут, виробництво. Такі плани складаються з врахуванням замовлень, наявності матеріальних та фінансових ресурсів; в основному представляються у вигляді бюджетів.
Оперативні плани відносяться до періодів від одного до десяти робочих днів, частіше за все вони є добовими. Такі плани складаються з трьох основних елементів:
• o виробничих програм цехів, дільниць, ліній, що відображають реальне завантаження виробничих потужностей;
• o оперативних завдань цим підрозділам;
• o планів-графіків руху виробів та їх окремих частин по технологічному ланцюжку.
Таким чином, оперативні плани визначають завантаження обладнання; послідовність виконання окремих операцій технологічного циклу; час, що відводиться для цього; розстановку людей з врахуванням наявних виробничих потужностей, матеріальних ресурсів, персоналу.
Послідовність розробки короткострокових та оперативних планів при поточному плануванні представлена на рис. 6.1.
Рис. 6.1. Послідовність розробки короткострокових та оперативних планів при поточному плануванні
Проблема управління запасами і надурочними роботами стосується одного з головних застосувань сукупного планування. Сукупне планування (агрегативне - Aggregate Planning) передбачає перетворення річних та квартальних бізнес-планів в детальні виробничі плани, що визначають обсяг продукції та використання трудових ресурсів для середньострокового періоду (від 6 до 18 місяців). Завдання сукупного планування полягає в мінімізації витрат на необхідні ресурси для задоволення попиту на продукцію в плановому періоді [83].
Агрегативне планування містить інформацію про обсяг сукупного попиту на продукцію за визначений період та дані щодо розподілу попиту по місяцях в рамках періоду. Агрегативне планування застосовується в обмеженій кількості ситуацій: коли підприємство діє не по конкретному замовленню, а само займається виробництвом і реалізацією продукції на вільному ринку. Ця модель є ефективною коли попит на продукцію циклічно коливається протягом року або обраного періоду.
Існує два варіанта планування рівня виробництва на підприємстві:
• 1) Постійний рівень виробництва кожного місяця, незважаючи на зміни попиту. Він встановлюється на різних рівнях, наприклад: на рівні середньорічного попиту (перевага - операційна система функціонує стабільно); на рівні мінімального попиту (перевага - гарантія реалізації всієї продукції, недолік - втрати продажу); на рівні максимального попиту (недолік - не реалізація всієї продукції);
• 2) Виробництво точно відповідає обсягам попиту в кожному місяці - присутня нестабільність функціонування: від завантаження виробничих потужностей та понаднормових годин, до простоїв.
Основна ідея агрегативного (сукупного) планування полягає в виборі оптимальної за критерієм мінімуму сукупних додаткових витрат, чистої або комбінованої операційної стратегії, та формуванні на її базі плану виробництва на визначений період. Чиста стратегія передбачає зміну у часі тільки однієї змінної, наприклад, рівня використання праці.
Чисті стратегії в агрегативному плануванні виробництва бувають:
• з постійним обсягом виробництва та з постійною чисельністю персоналу;
• зі змінним обсягом виробництва та з постійною чисельністю персоналу;
• зі змінним обсягом виробництва та зі змінною чисельністю персоналу.
Види чистих стратегій:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Операційний менеджмент» автора Капінос Г. І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
