Найбільш важливими факторами, що впливають на вибір методу організації праці, є: обсяг робіт, що залежить від кількості, типажу й умов експлуатації автомобілів, стабільність обсягу робіт за періодами року, кількість робітників-ремонтників автогосподарства, рівень кооперування по виконанню цих робіт у центральній ремонтній майстерні, обсяг робіт, виконуваний на станціях технічного обслуговування автомобілів, наявність і стан виробничо-технічної бази, міра участі водіїв у виконанні цих робіт. Але основна вимога до вибору методу організації праці одна: він повинен забезпечити поліпшення головних показників.
Такими показниками для технічного обслуговування і ремонту автомобілів є:
• зниження простоїв автомобілів при технічному обслуговуванні і ремонті;
• зниження витрат на технічне обслуговування і ремонт.
Але ці показники залежать від якості виконання роботи і рівня використання робочого часу. Отже, підвищення якості робіт і поліпшення використання робочого часу також слід враховувати при оцінці методу організації праці.
Для поліпшення основних показників слід оцінювати і стимулювати результати праці робітників за цими показниками. Тому найкращим методом організації праці слід вважати такий, при якому виконання основних показників залежить від робітників і може бути оцінений об'єктивними значеннями.
Залежно від форми організації виробництва з технічного обслуговування машин ремонтно-обслуговуючих робітників поєднують залежно від характеру роботи в групи, що створюють бригади. Відповідно, для кожного типу бригад є своя схема управління виробництвом і структури підприємства (рис. 5.3-5.5).
Спеціалізовані бригади (формуються з робочих різних професій, де кожен виконує певні операції). Кожна бригада спеціалізується на одному виді технічного обслуговування і ремонту, тобто відбувається розподіл праці і підвищується продуктивність роботи.
Рис. 5.3. Структура виробництва при формуванні спеціалізованих бригад
Створюють такі спеціалізовані бригади (групи робітників):
• бригаду щоденного обслуговування (тільки за наявності більш ніж 60 автомобілів або на СТОА);
• бригаду для виконання першого технічного обслуговування;
• бригаду для виконання другого технічного обслуговування;
• бригаду для виробництва поточного ремонту на посадах обслуговування і ремонту автомобілів. При цьому агрегати, зняті з автомобіля, зазвичай ремонтує окрема група робітників.
До складу спеціалізованої бригади можуть входити робітники різних спеціальностей: слюсар, регулювальник, електрик, шинник, кузовщик, мастильник. У невеликих автогосподарствах усі ці роботи може виконувати один робітник-універсал.
Якщо трудомісткість робіт кожного з видів технічного обслуговування або ремонту не дозволяє цілком зайняти двох робітників, то недоцільно застосовувати метод спеціалізованих бригад.
За наявності достатнього обсягу робіт робочих спеціалізованих бригад доцільно закріплювати за певними роботами технічного обслуговування: кріпильні, регулювальні, мастильно-очищувальні, електротехнічні, кузовні і т.п.
Чисельний склад спеціалізованої бригади встановлюють на підставі трудомісткості робіт відповідного виду технічного обслуговування і ремонту, як показано вище.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент сервісу» автора Сахно Є.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Схеми організації і управління ремонтним виробництвом“ на сторінці 1. Приємного читання.
