Види і форми комунікацій

Менеджмент

Для успішної діяльності організації необхідні ефективні комунікації. Керівник, виконуючи свою роль і здійснюючи основні функції, за допомогою якісної і своєчасної інформації може ефективно впливати на реалізацію поставлених цілей. Дослідженнями встановлено що майже 50% інформації не доходить до підлеглих. У багатьох випадках повідомлення сприймаються неправильно і тому обмін інформацією стає неефективним.

Завдання полягає в тому, щоб насамперед вміло використовувати різноманітні види комунікації, серед яких відзначаємо:

Інформування, передача інформації. До цього виду комунікацій відносимо читання лекцій, виступи, бесіди, проведення нарад і зборів.

Експресивна комунікація, яка виражається в силі прояву почуттів, переживань (зустрічі після довгої розлуки).

Переконуюча, означає прагнення вплинути на інших (висловлення захоплення, прохання, переконання, що особливо важливо до політичних діячів, юристів).

Соціально-ритуальна, яка передбачає використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (процедура знайомства, звичаї, гостинність).

Паралінгвістична комунікація, передбачає спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також у позі рухів. Можливості несловесних повідомлень не слід применшувати, тому що у ряді випадків одними словами не можна передати усі емоції.

Різноманітні види комунікації можна поділити на:

Усну, письмову і візуальну за формою подання. Усна комунікація є найбільш ефективною, яка може передавати усі деталі і виключати неправильне розуміння. Письмова комунікація не допускає найменших неточностей, вимагає часу, веде до зайвої бюрократизації управлінського процесу.

Інструктуючу, мотивуючу та інформуючу, за цільовою спрямованістю.

Висхідну, низсхідну і горизонтальну, по досягненню цілей. Висхідні комунікації здійснюються у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок, основною метою яких є інформування вищих органів про справи на місцях. Низсхідні комунікації інформують підлеглих про стратегічні плани діяльності організації, а горизонтальні здійснюють обмін інформацією між різними структурними підрозділами для досягнення координації і узгодження діяльності. Основними формами комунікацій є:

Комунікації між організацією і зовнішнім середовищем. Організація використовує різні засоби комунікацій із зовнішнім оточенням. З потенційними споживачами вона спілкується за допомогою реклами. У відносинах з громадкістю особлива увага надається створенню позитивного іміджу організації, а з державними установами наданням якісної і своєчасної звітності.

Міжрівневі комунікації в організації. Інформація в середині організації переміщується в рамках вертикальних комунікацій з вищого на нижчий рівень і навпаки. Таким шляхом адміністрація інформує підлеглих про поточні задачі, змінах пріоритетів, конкретних завданнях, а комунікації по висхідній виконують функції оповіщення про стан справ на місцях, інформація надається у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок.

Комунікації між різними підрозділами (відділами). Оскільки організація - це система взаємопов'язаних елементів, керівництво повинно домагатися чіткої їх роботи. Взаємодія між підрозділами в основному здійснюється на підставі горизонтальної комунікації, що веде до рівноправних відносин, а у підсумку до задоволеності працюючих.

Комунікації між керівниками і робочою групою. Ці комунікації дозволяють керівнику підвищувати ефективність дій з робочою групою в цілому. Оскільки в обміні приймають участь всі члени групи, кожний має можливість висловити свою думку про існуючі зміни та їх наслідки; про підвищення продуктивності праці, про проблеми інноваційного характеру. Відносини рівності можуть сприяти підвищенню задоволеності співпрацівників роботою.

Неформальні комунікації. Канал неформальних комунікацій часто називають каналом розповсюдження чуток. По цим каналам інформація передається набагато швидше. Дослідженнями встановлено, що чутки на 80-90% підтверджуються у відношенні до несуперечливої інформації. Типовою інформацією, яка передається по каналам чуток є: наступне скорочення працюючих; нові заходи покарання за прогули і спізнення; зміни у структурі організації; наступні переміщення і підвищення по посаді; лайка двох керівників, а також хто і кому призначає побачення після роботи.

Особиста комунікація включає всі види обміну інформацією, що має місце між людьми.

Характер комунікаційної системи залежить від типу структурних систем, що використовуються для побудови управлінської системи. Основними типами структурних схем є: лінійна, кільцева, сотова, багатозв'язкова, зіркова, ієрархічна.

Наступний розділ:

Удосконалення комунікацій


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент» автора Рульєв В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види і форми комунікацій“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Основні поняття, сутність та види менеджменту

  • Цілі, задачі та види менеджменту

  • Предмет і методи в менеджменті

  • Особливості управління підприємствами

  • Розділ 2. Розвиток теорії практики менеджменту

  • Наукові школи менеджменту

  • Недоліки наукового управління

  • Недоліки адміністративного управління

  • Недоліки управління з позицій людських відносин

  • Сучасні тенденції розвитку менеджменту

  • Розділ 3. Методологічні основи менеджменту

  • Закон спеціалізації управління

  • Закон демократизації управління

  • Наукові принципи менеджменту

  • Розділ 4. Менеджмент як система

  • Особливості соціально-економічних систем

  • Організаційні структури управління

  • Проектування структур управління

  • Розділ 5. Система інформаційного забезпечення менеджменту

  • Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації

  • Технологія інформаційної діяльності

  • Розділ 6. Комунікації у менеджменті

  • Види і форми комунікацій
  • Удосконалення комунікацій

  • Розділ 7. Основи теорії прийняття управлінських рішень

  • Поняття управлінського рішення

  • Класифікація управлінських рішень

  • Прийняття рішень різними школами управління

  • Розділ 8. Методи обґрунтування управлінських рішень

  • Методи розробки і обґрунтування рішень

  • Механізм і техніка прийняття управлінських рішень

  • Розділ 9. Функції менеджменту

  • Регламентація функцій менеджменту

  • Розділ 10. Планування в організації

  • Місія організації і визначення її цілей

  • Особливості стратегічного планування

  • Реалізація стратегічних планів організації

  • Розділ 11. Організація як загальна функція менеджменту

  • Лінійні та штабні повноваження

  • Принципи побудови структури управління

  • Принципи делегування повноважень

  • Причини недостатнього делегування керівниками своїм підлеглим повноважень

  • Розділ 12. Мотивація у менеджменті

  • Ранні теорії мотивації

  • Сучасні теорії мотивації

  • Теорія мотивації Д.Мак Клеланда

  • Теорія очікування В. Врума

  • Теорія підкріплення В. Скіннера

  • Методи мотивації

  • Розділ 13. Контроль у системі менеджменту

  • Види контролю

  • Головні системи контролю

  • Процес та етапи контролю

  • Управління за відхиленнями

  • Розділ 14. Стратегічний менеджмент

  • Поняття і суть стратегічного менеджменту

  • Процес стратегічного менеджменту

  • Стратегічне управління підприємством

  • Розділ 15. Операційний менеджмент у системі управління підприємством

  • Формування операційної стратегії

  • Створення виробничих систем

  • Управління операціями

  • Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

  • Характеристика форм і типів влади

  • Сутність лідерства і його основні типи

  • Формування ефективного стилю лідерства

  • Розділ 17. Управління конфліктами, змінами і стресами

  • Функції конфліктів і форми їх розв'язування

  • Управління змінами

  • Управління стресами

  • Розділ 18. Ефективність менеджменту організації

  • Чинники, які впливають на ефективність управління

  • Термінологічний словник

  • Основна використана література