Особливості соціально-економічних систем

Менеджмент

Сучасні підприємства, об'єднання, холдінги, концерни, асоціації, корпорації становлять собою складні і динамічні соціально-економічні системи. Підприємствам властиві деякі спільні ознаки систем, але кожне з формувань має свої особливості, частина з яких не піддається обліку і контролю.

В соціально-економічних системах постійно виникають фактори невизначеності, які поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться: нові економічні умови постачання і реалізації продукції, новітні інноваційні досягнення наукових закладів; останні податкові новини та митні зміни тощо. Внутрішніми факторами є: реконструкція і реформування підприємств; впровадження нових форм організації та оплати праці; зміни у кількісному і якісному складі працівників; виникнення труднощів у зв'язку з погіршенням морального клімату в колективі; технічні і технологічні помилки спеціалістів, ненадійність техніки та ін.

Соціально-економічна система має ієрархічну (багатоступеневу) структуру, за якої кожний рівень управління має певну автономію і є безпосереднім об'єктом управління для вищого рівня (ланка-бригада-відділок (цех - підприємство). Ієрархія і кількість підсистем залежать від внутрішньої складності підприємства, а також від його цілей і завдань. Ієрархічний принцип побудови структури управління підприємством дозволяє певною мірою спростити систему, а також долати інформаційні бар'єри, що виникають в організації. Соціально-економічна система характеризується різними технічними, технологічними, організаційними та економічними потенціалами.

Потенціал системи - це можливість нарощувати її ефективність. Він реалізується через цілеспрямований управлінський вплив на систему для оптимізації відповідності її елементів, взаємозв'язку потенціалів різних типів систем і окремих процесів.

Підприємство з позиції системної методології становить відкриту систему. Зміна її стану залежить від впливу зовнішнього і особливостей внутрішнього середовищ. Для досягнення рівноваги система повинна мати зворотній зв'язок, порушення якого у соціально-економічних системах призводить до негативних наслідків (перевиробництво товарів і продукції, дефіцит послуг тощо).

Соціально-економічні системи можуть нагромаджувати досвід, самоудосконалюватись, саморегулюватись, але для їх ефективного функціонування потрібна регульована управлінська дія людини. Характерними ознаками соціально-економічної системи є периферійність, гнучкість, еластичність, надійність зв'язку, ефективність, можливість розвитку у встановлених межах, імовірність до зовнішніх дій. Вони характеризуються також чутливістю, стійкістю і швидкістю реакції. При системному підході організація вивчається як цілісна система, як єдність його структурних і функціональних елементів. При незабезпеченні системою організаційних, економічних та інших заходів ефективність діяльності підприємства значно знижується.

Підприємство складається з управляючої системи і системи якою управляють.

Управляюча система - це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Ця система складається з комплексу взаємопов'язаних підсистем: прогнозування, техніко-економічного планування, оперативного управління, обліку і звітності, реалізації та матеріального постачання.

Система якою управляють - це сукупність ресурсів і організаційно-економічних умов, що супроводжують відтворювальні процеси на підприємстві. Ця система характеризується безперервним рухом грошової, виробничої і товарної форм виробничих засобів. В цілому для підтримання рівноваги складових елементів системи необхідно забезпечити цілеспрямований вплив на основні елементи виробництва (техніку, технологію, організацію, спільну працю, економіку, підбір персоналу, матеріальне і фінансове забезпечення). Успіх підприємства визначається як характером відносин з іншими підприємствами, так і реалізацією своїх функцій, як суб'єкта управління стосовно до власного виробництва. Підприємство знаходиться не в ізольованому просторі і повинно постійно реагувати на фактори впливу.

Фактори впливу - це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують запланований результат. Ці фактори класифікують за двома ознаками: рівнем та середовищем впливу. За рівнем впливу виділяють: макросередовище, до якого відносяться законодавчі акти, державні органи влади, система економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, соціально-культурні обставини. Ці чинники функціонують на рівні держави або галузі.

Мікросередовище включає цілі, структуру, завдання, технологію, працівників, ресурси, постачальників, споживачів, конкурентів. Ці чинники функціонують на рівні підприємства.

За середовищем впливу виділяють: зовнішнє і внутрішнє середовище. Класичним методом аналізу середовища організації є метод SWОТ-аналізу, який дозволяє провести сумісне вивчення його зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішнє оточення все більше стає джерелом проблем для сучасних керівників. Менеджерам необхідно враховувати зміни у зовнішньому середовищі, тому що підприємство, як відкрита система, залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Таким чином від керівництва залежить розвиток підприємства і менеджер повинен виявити поточні фактори в зовнішньому оточенні та запропонувати ефективні способи реагування на зовнішні дії. Організації повинні пристосовуватися до свого середовища, для того щоби вижити і забезпечити ефективну роботу.

Зовнішнє середовище характеризується:

взаємозв'язком факторів - рівнем сили, з якою зміни одного фактора діють на інші фактори (нафтова криза привела до попиту на економічні двигуни);

складністю - кількістю і різноманітністю факторів на які організація зобов'язана реагувати;

рухомістю - відносною швидкістю з якою проходять зміни в оточенні організації;

невизначеністю - відносною кількістю інформації про середовище і впевненості в її достовірності.

Зовнішні фактори - це в основному неконтрольовані сили, які впливають на рішення менеджерів, а в підсумку на внутрішню структуру і процеси в організації. Вони багаточисельні і взаємопов'язані, що менеджер у більшості випадків вагається при виборі рішень. Менеджер повинен обмежити облік зовнішнього оточення тільки тими аспектами від яких вирішальним чином залежить успіх підприємства: споживачі, конкуренти, державні установи, постачальники, фінансові організації, трудові ресурси.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент» автора Рульєв В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості соціально-економічних систем“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Основні поняття, сутність та види менеджменту

  • Цілі, задачі та види менеджменту

  • Предмет і методи в менеджменті

  • Особливості управління підприємствами

  • Розділ 2. Розвиток теорії практики менеджменту

  • Наукові школи менеджменту

  • Недоліки наукового управління

  • Недоліки адміністративного управління

  • Недоліки управління з позицій людських відносин

  • Сучасні тенденції розвитку менеджменту

  • Розділ 3. Методологічні основи менеджменту

  • Закон спеціалізації управління

  • Закон демократизації управління

  • Наукові принципи менеджменту

  • Розділ 4. Менеджмент як система

  • Особливості соціально-економічних систем
  • Організаційні структури управління

  • Проектування структур управління

  • Розділ 5. Система інформаційного забезпечення менеджменту

  • Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації

  • Технологія інформаційної діяльності

  • Розділ 6. Комунікації у менеджменті

  • Види і форми комунікацій

  • Удосконалення комунікацій

  • Розділ 7. Основи теорії прийняття управлінських рішень

  • Поняття управлінського рішення

  • Класифікація управлінських рішень

  • Прийняття рішень різними школами управління

  • Розділ 8. Методи обґрунтування управлінських рішень

  • Методи розробки і обґрунтування рішень

  • Механізм і техніка прийняття управлінських рішень

  • Розділ 9. Функції менеджменту

  • Регламентація функцій менеджменту

  • Розділ 10. Планування в організації

  • Місія організації і визначення її цілей

  • Особливості стратегічного планування

  • Реалізація стратегічних планів організації

  • Розділ 11. Організація як загальна функція менеджменту

  • Лінійні та штабні повноваження

  • Принципи побудови структури управління

  • Принципи делегування повноважень

  • Причини недостатнього делегування керівниками своїм підлеглим повноважень

  • Розділ 12. Мотивація у менеджменті

  • Ранні теорії мотивації

  • Сучасні теорії мотивації

  • Теорія мотивації Д.Мак Клеланда

  • Теорія очікування В. Врума

  • Теорія підкріплення В. Скіннера

  • Методи мотивації

  • Розділ 13. Контроль у системі менеджменту

  • Види контролю

  • Головні системи контролю

  • Процес та етапи контролю

  • Управління за відхиленнями

  • Розділ 14. Стратегічний менеджмент

  • Поняття і суть стратегічного менеджменту

  • Процес стратегічного менеджменту

  • Стратегічне управління підприємством

  • Розділ 15. Операційний менеджмент у системі управління підприємством

  • Формування операційної стратегії

  • Створення виробничих систем

  • Управління операціями

  • Розділ 16. Влада і лідерство в менеджменті

  • Характеристика форм і типів влади

  • Сутність лідерства і його основні типи

  • Формування ефективного стилю лідерства

  • Розділ 17. Управління конфліктами, змінами і стресами

  • Функції конфліктів і форми їх розв'язування

  • Управління змінами

  • Управління стресами

  • Розділ 18. Ефективність менеджменту організації

  • Чинники, які впливають на ефективність управління

  • Термінологічний словник

  • Основна використана література