Безпека життєдіяльності

При виконанні особливо важких робіт (металурги, ковалі та ін.) рекомендується поєднувати роботу тривалістю 15...20 хвилин із відпочинком такої самої тривалості. При виконанні робіт, що вимагають великої нервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук, рекомендується використовувати часті, але короткотривалі перерви по 5...10 хвилин кожна.

Важливий засіб профілактики втоми - мікропаузи у роботі, котрі виникають довільно внаслідок наявності розриву у часі між окремими технологічними операціями, а отже, і діями працівника.

Мікропаузи забезпечують підтримання оптимального темпу роботи і високого рівня працездатності. В залежності від характеру і важкості робіт вони складають 9...10% робочого часу. Коли людина займається ручною фізичною працею, продуктивність праці напряму залежить від її працездатності.

При виконанні робіт із залученням техніки (у системі „людина – машина”) вплив працездатності людини на продуктивність праці має складний, опосередкований характер і, зокрема, залежить від режиму роботи системи „людина – машина”: тривалості роботи в автоматичному режимі, тривалості налагоджувальних робіт тощо.

Втрата працездатності може бути постійною або тимчасовою, повною або частковою тощо.

Причинами втрати працездатності можуть бути:

а)порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок прояву небезпек виробничого характеру ( виробнича травма);

б)патологічний стан людини, зумовлений виробничою діяльністю і пов’язаний із надмірним напруженням організму або іншим проявом небезпек виробничого характеру ( професійне захворювання);

в)порушення стану здоров’я внаслідок дії шкідливих речовин при їх проникненні в організм людини у виробничих умовах ( професійне отруєння) та інші.

§5. Ергономічні оцінки важкості фізичної праці

Фізична важкість праці оцінюється в ергономіці як навантаження на організм працівника, котре вимагає підвищених м’язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення. Фізична робота, пов’язана із фіксацією знарядь і предметів праці у нерухомому стані, а також з певною позою працівника, вважається статичною роботою.

Якщо працівник зайнятий виконанням статичної роботи упродовж 10-25% робочого часу, його робота вважається роботою середньої важкості, а енерговитрати, що її супроводжують оцінюються як 172-293 Вт.

Якщо працівник зайнятий виконанням статичної роботи упродовж 50% робочого часу і більше, його робота вважається роботою важкою, а енерговитрати, що її супроводжують оцінюються як 293 Вт і більше.

Фізична робота, пов’язана із переміщенням у просторі знарядь і предметів праці (вантажів), а також самого працівника або частин його тіла, вважається динамічною роботою.

Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоловіків, вважається легкою роботою. Легка робота за швидкістю енерговитрат поділяється на 2 категорії: категорія Iа (із швидкістю енерговитрат до 139 Вт) і категорія Iб (із швидкістю енерговитрат 140-174 Вт).

Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, становить 5-10 кг для жінок і 15-30 кг для чоловіків, вважається роботою середньої важкості. Робота середньої важкості за швидкістю енерговитрат поділяється на 2 категорії: категорія IIа (із швидкістю енерговитрат 175-232 Вт) і категорія IIб (із швидкістю енерговитрат 233-290 Вт).

Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, перевищує 10 кг для жінок і 30 кг для чоловіків, вважається важкою роботою. Важка робота за швидкістю енерговитрат становить 1 категорію: категорія III (із швидкістю енерговитрат понад 290 Вт). При визначенні категорії важкості фізичної роботи важливо, якою є робоча поза працівника.

Легка робота виконується сидячи або стоячи, при цьому вона не вимагає систематичного фізичного напруження (такою є робота контролерів, конторських працівників тощо). Робота середньої важкості категорії IIа виконується у робочій позі як сидячи, так і стоячи, але вимагає ходіння працівника без переміщення ним вантажів. Робота середньої важкості категорії IIб вимагає ходіння працівника і переміщення ним вантажів масою до 10 кг (механоскладальні цехи, текстильне виробництво, обробка деревини).

Важка робота категорії III пов’язана із систематичними фізичними навантаженнями, що супроводжуються постійним переміщенням і перенесенням вантажів масою понад 10 кг: ковальські, ливарні цехи із використанням ручної праці.

§6. Ергономічні оцінки розумової праці