Безпека життєдіяльності

Хоча здоров’я має у своїй основі біологічні ознаки і може розглядатися як природний стан живого організму, воно формується також під величезним і постійно зростаючим впливом природних, антропогенних та соціальних факторів, кожний з яких оцінюється у БЖД через ризик погіршення здоров’я і працездатності людини.

Здоров’я людини, як дзеркало, відображає обличчя суспільства. Ключ до вирішення питання покращення здоров’я слід шукати у надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей.

§ 3. Індивідуальне фізичне здоров ’ я людини та оцінка стану серцево-судинної системи людини

Стан фізичного здоров’я особи визначає її здатність до цілеспрямованої діяльності, спрямованої на задоволення потреб (здатність до праці). Будь-яка трудова діяльність людини включає в себе механічний і психічний компоненти. Механічний компонент трудової діяльності визначається інтенсивністю та обсягом м’язової роботи (статичного або динамічного характеру).

Психічний компонент трудової діяльності визначається ефективністю залучення органів чуття, пам’яті, мислення, емоцій, вольових зусиль і т.п.

Із розвитком наук про функціонування людського організму під час трудової діяльності (зокрема, фізіології праці) стає зрозумілим, що виділення у складі людської діяльності механічного і психічного компонентів є досить умовним, оскільки кожен вид праці відбувається при регулюючій діяльності центральної нервової системи.

Основним фізіологічними показниками здатності людини до виконання м’язової (фізичної) роботи є стан її серцево-судинної системи і забезпечення постачання тканин та органів киснем. Своєрідна специфічна рідина, що примусово циркулює у кровоносній системі, забезпечуючи постачання живих тканин киснем і створюючи постійне середовище, у якому існують живі клітини, називається кров’ю.

Кров виконує у живому організмі складні життєво важливі функції: транспортну, фізичну, об’єднувальну, захисну. Зокрема, транспортна функція крові означає, що у легенях вона збагачується киснем і доставляє його тканинам та органам, у травному тракті вона отримує складові частини спожитих продуктів харчування і розносить їх по організму, вона видаляє з тканин продукти обміну (вуглекислоту, аміак, солі і т.д.), доставляючи їх до органів виділення - до нирок, легенів, шкіри.

Основну роль у постачанні організму киснем відіграють еритроцити (червонокрівці): їхня концентрація в організмі чоловіків становить 130-160 г на 1 літр крові, а у жінок - 120-140 г/л. Доведено, що 1 літр крові, штучно позбавленої еритроцитів, здатен зв’язати лише близько 3 мл кисню, натомість 1 літр цільної крові зв’язує 200 мл кисню.

Встановлено, при невеликих навантаженнях організм людини здатен при постійному рівні кровообігу (без збільшення притоку крові) у декілька разів збільшити кількість речовин, потрібних для забезпечення життєдіяльності: кисню - у 3 рази, глюкози - у 3 рази, жирних кислот - у 28 разів, амінокислот - у 36 разів, вуглекислот - у 25 разів. Ця кратність збільшення постачання речовинами має назву „коефіцієнта безпеки” організму. Рух крові по серцево-судинній системі забезпечується роботою серця, скороченнями стінок кровоносних судин та скелетної мускулатури.

Основний показник роботи серця - частота серцевих скорочень (ЧСС) або пульс. ЧСС вимірюється кількістю скорочень серця протягом 1 хвилини. ЧСС залежить від віку, статі людини та ступеня її тренованості. Людина, підготовлена до сприйняття тривалих і виснажливих фізичних навантажень, має ЧСС 55-65 ударів за 1 хв.

Встановлено, що між ЧСС та інтенсивністю фізичних навантажень у межах до 50-90% від їхнього максимуму спостерігається лінійна залежність. Результати спостережень свідчать, що при ЧСС близько 120 ударів за 1 хв. людина пітніє.

Згідно із рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) фізичні навантаження, які викликають збільшення ЧСС до 170 ударів за 1 хв., мають бути обмежені у часі до 60 секунд. Здатність людини збільшувати інтенсивність роботи серця визначається її тренованістю.

Оптимальна ЧСС під час тренувань розраховується окремо для чоловіків і для жінок. Для чоловіків максимальне (граничне) значення ЧСС розраховується відніманням від 205 половинного значення віку людини, тобто для особи 20-літнього віку максимально припустима ЧСС становитиме 205 – 20:2 = 195 (ударів за 1 хв.). Оптимальне значення ЧСС під час тренувань не повинно перевищувати 80% від знайденої величини, тобто має бути обмежене величиною 195∙0,80 = 156. Найкращий тренувальний ефект досягається при тривалості тренувань не менше 30 хвилин і їх повторюваності не рідше 5 разів на тиждень.

Для жінок максимальне (граничне) значення ЧСС розраховується відніманням від 220 половинного значення віку людини, тобто для особи 20-літнього віку максимально припустима ЧСС становитиме 220 – 20:2 = 210 (ударів за 1 хв.). Оптимальне значення ЧСС під час тренувань не повинно перевищувати 80% від знайденої величини, тобто має бути обмежене величиною 210∙0,80 = 168. Найкращий тренувальний ефект досягається при тривалості тренувань не менше 30 хвилин і їх повторюваності не рідше 5 разів на тиждень.

Тренувальний ефект у випадку, якщо ЧСС під час фізичних навантажень становить менше 130 ударів за 1 хв., практично відсутній. Важливим показником роботи серця і стану серцево-судинної системи є артеріальний (від слова артерія- кровоносна судина, по якій кров переноситься від серця до усіх органів і тканин) кров’яний тиск (АТ).

АТ має два показники - систолічний тиск (СТ) і діастолічний тиск (ДТ), які за традицією записуються у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт.ст.).

Систола - це одна із двох фаз серцевого циклу, при якій кров нагнітається в артеріальну систему завдяки скороченню м’язів серця. Середнім для людини вважають СТ = 120 мм рт.ст.

Діастола - це інша із двох фаз серцевого циклу, при якій мускулатура серця розслабляється. Середнім для людини вважають ДТ = 80 мм рт.ст. У більшості фізично здорових людей (із нормотонічною реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження) СТ при переході від стану спокою до фізичних навантажень підвищується, причому при ритмічній м’язовій роботі СТ зростає протягом перших 1-2 хвилин, після чого стабілізується на рівні, що залежить від інтенсивності навантажень. Після зняття навантажень, СТ протягом кількох хвилин (5-8 хв.) повертається до нормальних попередніх значень.

У більшості фізично здорових людей (із нормотонічною реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження) ДТ є мало чутливим до помірних фізичних навантажень і лише трохи зростає при значних фізичних навантаженнях. Різниця між СТ і ДТ називається пульсовим тиском (ПТ).