• фірма правильно врахувала ринкову частку конкурентів у вибраному сегменті та оцінила їхні стратегії. Насьогодні особливу увагу при виборі цільового ринку компанії звертають на фірмовий склад ринку, що представлений фірмами-покупцями, фірмами-конкурентами і фірмами-нейтралами. Відомості про фірмову структуру компанія одержує з двох основних джерел: довідників і спеціальних відомостей, підготовлених інформаційно-консультаційними агенціями.
Довідники іноді безкоштовно надаються фірмам, або зі знижками, і бувають адресними, товаро-фірмовими, директорськими, галузевими.;
- фірма обрала правильний підхід до визначення цільового ринку, що дозволятиме їй виділити також "ринкове вікно" і "ринкову нішу". "Ринкове вікно" - це сегмент ринку, яким нехтували виробники відповідної продукції. "Ринкова ніша" - це сектор ринку, для якого найбільш відповідною є продукція фірми. Відмінності між ринковим сегментом і нішею полягають в наступному: сегмент має порівняно великий розмір, ніж ніша; сегмент є ареною сильнішої конкурентної боротьби порівняно з нішею; якщо сегмент у подальшому може бути розширений, він може перетвориться на сукупність ніш.
Як відомо, існують наступні підходи до визначення цільових ринків: а) масовий маркетинг, коли виділяється великий сегмент ринку і складається єдиний маркетинговий план для нього; б) вибирається варіант сегментації і складається конкретний маркетинговий план. Варіантами сегментації є наступні: макросегментація (великий ринок); мікросегментація (вузький ринок); сегментація углиб (починають з широкого сегменту і звужують його); сегментація вшир (фірма починає з вузького сегменту і поступово розширює його).
Сегментація вшир пов'язана з поняттям "важка половина ринку". Якщо велика частка ринку обслуговується однією фірмою - "важкою половиною ринку", то це в певному сенсі вважається аномалією. Сегментація вшир пов'язана також з поняттям "брехливість величини", тобто коли фірма "женеться" за широким ринком, а в результаті має фінансові збитки через жорстку конкурентну боротьбу у широкому (великому) сегменту ринку.
Ухваливши остаточне рішення щодо цільових сегментів, фірма здійснює позиціонування своєї продукції, сутність якого полягає в поданні товару споживачам шляхом визначення його позиції (місця) на цільовому ринку порівняно з конкурентними товарами. Маркетологи виділяють безпосередню і кінцеву мету позиціонування товарів на ринку. Безпосередньою метою є визначення місця товарів фірми серед товарів-аналогів, випущених конкуруючими фірмами, які також зацікавлені в збільшенні ринкової частки цільового сегменту. Кінцевою метою позиціонування є формування стійкої прихильності споживачів до товару фірми шляхом виділення позитивних відмінностей товару від товарів-конкурентів.
Місце товару на ринку визначається шляхом побудови позиційної схеми, що передбачає проходження певних етапів процесу:
• 1. Вибір ознак, за якими цільовий ринок розрізняє конкуруючі товари (тобто, ознак товарної диференціації). Успішна товарна диференціація може бути здійснена за допомогою товарних карт або матриць, які характеризують відповідність продукції вимогам виділених сегментів; обсягу і структурі наявних ресурсів фірми.
• 2. Угрупування виявлених ознак за кількома узагальненими параметрами. Зазвичай такими параметрами є "якість" і "ціна".
• 3. Побудова системи координат, на вісях якої відкладаються значення вибраних параметрів. У такій системі знаходиться і оцінюється місце (позиція) товару фірми і товарів-конкурентів.
На основі галузевої позиційної схеми фірма може виділити декілька стратегічних альтернатив щодо своєї продукції: а) фірма може здійснити депозиціонування своєї продукції, тобто наблизити її до інших сегментів; б) фірма може провести репозиціонування - зміну позиції товару в рамках старого сегменту, пов'язану з підвищенням якості товару, розширенням набору послуг, зміною ціни для підвищення привабливості товару для покупців; в) фірма може залишити товар (товари) на своїй ринковій позиції, якщо остання у нинішній момент є найпривабливішою для самої компанії та її покупців.
Існують наступні стратегії позиціонування [29]:
• 1. Позиціонування за показниками якості. Цієї стратегії дотримується більшість великих фірм.
• 2. Позиціонування згідно співвідношенню "ціна-якість". Суть цієї стратегії полягає в знаходженні оптимального поєднання значень цих показників і доведення їх до свідомості споживачів цільового сегменту.
• 3. Позиціонування на основі порівняння товару фірми з товарами конкурентів. Ця стратегія реалізується перш за все в порівняльній рекламі.
• 4. Позиціонування згідно сфери застосування товару, тобто відповідно до особливостей споживачів, яким пропонується товар.
• 5. Позиціонування за різновидами запропонованого товару.
• 6. Позиціонування за рівнем сервісного обслуговування.
• 7. Позиціонування за показниками ціни.
• 8. Позиціонування на основі позитивних властивостей технології. Остаточний вибір стратегії позиціонування базується на детальнішому
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування маркетингу» автора Овєчкіна О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегічне планування і БТР-маркетинг: проблеми сегментації цільового ринку“ на сторінці 4. Приємного читання.
