• 2. За ступенем новизни виробу. Усі товари поділяються на нові та товари, які вже існують на ринку. Для перших характерні активні, навіть агресивні, стратегії, які розраховуються на короткий період, проте дають змогу тимчасово отримати досить великі прибутки або завоювати чи збільшити свою частку на ринку продажу товарів. Стратегії ціноутворення на товари, які вже існують на ринку, передбачають визначення такої поведінки підприємства, яка дасть змогу стабілізувати продаж виробів, отримувати відносно постійні прибутки, а також підтримувати добрі стосунки з іншими підприємствами. Проте для цього потрібно вирішити дві протилежні проблеми. З одного боку, підприємство намагається збільшити обсяги реалізації виробів, які вже існують на ринку, а це можливо насамперед за рахунок підвищення якості виробів, що, у свою чергу, призводить до підвищення собівартості та ціни продукції. З іншого боку, збільшити обсяг виробництва можна за рахунок зменшення ціни товару, що, як правило, відбувається за рахунок зменшення собівартості, тому що підприємству не вигідно зменшувати свій прибуток.
• 3. За якістю товару та її рівнем усі стратегії можна умовно поділити па три групи:
– високої якості: для 1-го рівня — стратегія преміальних націнок, для 2-го — стратегія глибокого просунення на ринок, для 3-го рівня — стратегія підвищеного цінового значення;
– середньої якості: для 1-го рівня — стратегія підвищеної ціни, для 2-го стратегія середнього рівня, для 3-го рівня — стратегія доброї якості;
– низької якості: для 1-го рівня — стратегія пограбування, для 2-го — стратегія "показного блиску", для 3-го рівня — стратегія низького ціннісного значення.
При визначенні цих стратегій ціноутворення всі товари поділяються за рівнем якості. Для цього встановлюються спеціальні лінії якості та діапазон цін. Лінія якості пов'язується з продажем виробів у діапазоні цін, в якому кожна ціна відображає визначений рівень якості.
Якщо підприємство-виробник виготовляє декілька моделей за різними цінами різної якості, то для них встановлюються верхня та нижня межі й конкретне значення цін у межах цього діапазону. Є такі діапазони цін:
• низький — 0—20 % до кінцевої ціни;
• середній — 21—60 % до кінцевої ціни;
• високий — 61—100 % до кінцевої ціни.
При розробці цінових ліній та діапазону цін потрібно враховувати такі чинники:
• 1) ціни мають різнитися одна від одної, щоб споживач міг усвідомити різницю в якості виробу або моделі;
• 2) ціни у верхньому діапазоні мають бути більш розділені, ніж у нижньому, оскільки у верхньому діапазоні попит більш еластичний, ніж у нижньому;
• 3) співвідношення пін має підтримуватися підвищенням витрат. Це необхідно для збереження чіткої різниці між цінами.
При встановленні цінових ліній необхідно дотримуватись певних обмежень:
• різниця між цінами має бути не дуже великою;
• зростання витрат може суттєво впливати і чинити тиск на ціни, що створює певні труднощі виробникам при підтримці необхідного співвідношення цін;
• застосування різних знижок та форм реалізації може порушити баланс цінових ліній.
• 4. За місцем, яке займає підприємство на конкурентному ринку. Всі стратегії умовно поділяються на ті, які спрямовані на завоювання лідерства на ринку, проникнення або розширення своєї частки на ньому, вхід на ривок та ін. Навіть якщо стратегія підприємства ціноутворення спрямована па здобуття монопольного становища, то це ще не означає, що воно може безконтрольно встановлювати і підвищувати ціпи, оскільки діють об'єктивні економічні закони ринкової економіки — закони попиту і пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції та іи. Крім того, в будь-яку мить можуть з'явитися конкуренти, які застосовують нові технології, виробляють нові товари з меншою собівартістю та відповідно нижчою ціною. В сучасних умовах розвитку економіки України головною проблемою для багатьох підприємств є дефіцит грошових коштів для подальшого розвитку, тому велике значепня мас можливість підприємства залучити інвестиції, причому на вигідніших умовах, ніж у конкурентів. Але в будь-якому випадку монопольне становище підприємства є тимчасовим і згодом переходить до конкурентного стану.
• 5. За географічним положенням і стратегією реалізації товарів. Ці стратегії розробляють будь-які підприємства, що виробляють продукцію або займаються її імпортом-експортом. Усі стратегії цього напряму умовно можна поділити на декілька видів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова цінова політика» автора Литвиненко Я.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В РІЗНИХ СФЕРАХ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
