У сутності відносини між елементами, що складають канал розподілу, не відрізняються від відносин між елементами будь-якої іншої організованої структури. Будь-яка організація є сукупністю конфліктів і співробітництва. Вона складається з об'єднаних людей і структурних підрозділів, які узгодили деякі обмеження дій для досягнення конкретної загальної мети. Однак кожний з елементів приходить в організацію з індивідуальними інтересами та цілями, що у багатьох випадках суперечать інтересам і цілям інших елементів цієї організації та певною мірою загальним цілям всієї організації.
Канали збуту ТПП складаються із торговельних організацій, за допомогою яких товари промислового підприємства можуть просуватися на ринок. Деякі із цих торговельних організацій є частиною внутрішньої організаційної структури промислових фірм, інші - незалежні комерційні підприємства. Існують і оптові підприємства, які належать промисловим підприємствам або контролюються ними. Одні торговельні посередники купують та продають товари від свого імені, інші діють як агенти і тільки організовують укладання угод купівлі-продажу.
В цілому збут ТПП істотно відрізняється від збуту більшості споживчих товарів, що пояснюється як відмінностями у характері товарів, природі ринків товарів, так і специфікою споживачів цих товарів. Основні відмінності збуту ТПП від збуту споживчих товарів такі:
• широко застосовуються прямі маркетингові канали, особливо це притаманно таким промисловим товарам, як основне обладнання, споруди і промислові послуги;
• кількість угод менша, а обсяги замовлень значно більші, оскільки споживачами є організації, кількість яких значно менша, а потреби значно більші;
• роздрібна торгівля у промисловому маркетингу переважно не використовується, винятком є тільки товари подвійного призначення, особливо при їх закупівлі невеликими фірмами (наприклад, папір для друку або для факсимільних апаратів);
• більшість операцій здійснюється за специфікаціями, технічною документацією, що пов'язано зі значною мірою стандартизації промислових товарів;
• конкретний учасник каналу спеціалізується на конкретних товарах промислового призначення;
• незалежні та залежні учасники каналів збуту мають значно вищий рівень кваліфікації як у технічних галузях, так і у сфері техніки продажів, що пов'язано з необхідністю продажу досвідченим організаціям-споживачам і в великих обсягах;
• збут товару може відбуватись шляхом його оренди, зокрема, лізингу;
• є прямі та непрямі канали збуту.
Перевагою прямих каналів збуту є те, що за допомогою прямих контактів із споживачами через свій збутовий персонал виробник може здійснювати цілий комплекс заходів для просування свого товару, які за інших умов виконати неможливо, а саме:
• інтенсивне стимулювання збуту;
• надання експертних консультацій та кваліфікована допомога, що досягається завдяки обізнаності персоналу у специфіці товару;
• надання широкого переліку послуг з обслуговування товару.
Недоліки прямих каналів збуту ТПП:
• висока вартість їх послуг через збутові витрати на утримання власного збутового штату, обладнання;
• збільшення обсягів робіт з контролю за збутом і логістикою товару та управління цими процесами.
Управління каналами збуту – це планування, організація та контроль діяльності як власної системи збутових органів фірми, так і посередницьких підприємств, які займаються збутом її товарів.
Робота з планування і організації каналів збуту має три етапи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗПОДІЛЕННЯ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
