Транспортне забезпечення постачання

Маркетингова політика розподілу

До спеціального призначення - автомобілі, причепи, автомобілі з напівпричепами та причепами-розпусками, сідельні тягачі з напівпричепами, кузови, які спеціально пристосовані для перевезення одного чи декількох однорідних вантажів.

В табл. 9.1 наведено розрахункові формули для визначення термінів доставки вантажів різними видами транспорту.

Таблиця 9.1

Розрахунок термінів доставки вантажів різними видами транспорту

Вид транспортуРозрахункові формули
12
Залізничний де t1 - час на початково-кінцеві операції, (діб); · t2 - час на додаткові операції, (діб); · L - відстань перевезення, км (миль); · V1 - норма пробігу вагону чи судна за добу.
Морський де V2 - комерційна швидкість, · , миль/добу, · V3 - експлуатаційна швидкість суден, миль/добу; а- коефіцієнт використання вантажопідйомності; · D - вантажопідйомність судна, т, · М - середньозважена добова норма вантажних робіт в порту відправлення і призначення, т/добу; її - час на додаткові операції, діб.
Річний де t3 - час на накопичування, формування і відправлення, діб; · V4 - норма пробігу судна за добу; · t4 - час на додаткові операції, діб.
Автомобільний де V5 - експлуатаційна швидкість автомобіля, км/год.

Внутрішньовиробничий транспорт підприємства забезпечує, у відповідності із вимогами виробничого процесу, переміщення між цехами, дільницями, складами та ін. вантажів виробничого характеру: сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, готової продукції, відходів та ін.

Організація перевезень на підприємстві залежить від обсягу перевезень, виробничої структури підприємства, типу виробництва, характеристик вантажів.

Поряд із залізничними коліями, автомобілями для внутрішньовиробничих перевезень використовують спеціалізовані види транспорту (монорельсові і канатні шляхи, стрічкові й інші конвеєри та ін.). Спеціалізовані види транспорту в більшості застосовуються у металургії, вугільній та хімічній промисловості, промисловості будівельних матеріалів. За певних умов впровадження на підприємствах спеціалізованих видів транспорту може виявитися більш ефективним, а ніж застосування автомобільного чи залізничного транспорту. Внутрішньовиробничий транспорт розділяють на міжцеховий і внутрішньоцеховий.

Міжцеховий транспорт забезпечує своєчасне перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції між цехами, виробництвами й складами. Внутрішньоцеховий транспорт забезпечує переміщення деталей, напівфабрикатів між дільницями, складами і іншими підрозділами в межах цеху.

Організація і планування транспортного процесу базується на вивченні вантажопотоків і визначенні розміру вантажообігу в масштабі всього підприємства та його окремих підрозділів. Основними показниками є вантажопотік і вантажообіг.

Вантажопотік - це кількість вантажів у тоннах, що перемішені між двома пунктами за одиницю часу.

Складаючи вантажопотоки, отримують вантажообіг, який разом із плануванням цеху і генеральним планом підприємства покладається в основу побудови схем вантажопотоків.

Вантажообіг - це загальний об'єм вантажів, шо надійшли на підприємство, відправлених з нього, або ж перевезених в межах підприємства за певний проміжок часу (добу, місяць, рік).

Організація внутрішньовиробничого транспорту мас базуватися на наступних принципах:

• оптимізації внутрішньовиробничих транспортних переміщень. Окремі транспортні переміщення, з точки зору виробничої необхідності і економічної доцільності, можуть виявитися зайвими. По можливості їх необхідно ліквідувати.

• раціоналізації схем транспортних переміщень. Цей принцип має виходити із визначення раціональних схем переміщення внутрішньовиробничого транспорту, які в конкретний момент відповідають обраному на підприємстві критерію оптимальності переміщень (мінімізація часу, витрат, ресурсів та ін.).

• найбільш повного використання транспортних засобів. За цим принципом коефіцієнт сумарного завантаження внутрішньовиробничого транспорту має наближатися до одиниці. Це досягається, насамперед, скороченням витрат часу на порожні переміщення і витрат часу в пунктах зупинки (завантажсння/розвантаження), збалансованістю маси вантажів із вантажопідйомністю транспортних засобів.

За умов широкого впровадження на підприємствах засобів механізації переміщення матеріальних потоків, витрати на його організацію є суттєвими.

Формування внутрішньовиробничої транспортної системи базується на визначенні питань, що пов'язані із транспортуванням, складуванням і допоміжними транспортними засобами. Необхідно визначити завдання транспортування, виходячи із аналізу завдань доставки і розвантаження залежно від частоти і кількості вантажів. За цих умов підприємство ухвалює рішення стосовно створення раціональної транспортної системи у відповідності до системи вимог, що розроблені для конкретного виробничого процесу.

Додатково встановлюють необхідну кількість транспортних засобів, зважаючи на кількість і протяжність шляхів транспортування, часу завантаження і розвантаження цього виду транспорту, середню швидкість, об'єм вантажу, який переробляють за одиницю часу.

До виробничого внутрішнього транспортування зараховують всі транспортні процедури як на складах, так і всередині виробничих підрозділів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Транспортне забезпечення постачання“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ РОЗПОДІЛЕННЯ

  • Маркетингові інформаційні системи (МІС) та їх роль у політиці розподілення

  • Розвиток маркетингових технологій у політиці розподілення

  • Висновки до розділу 1

  • ТОВАРНИЙ РУХ І МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ КАНАЛІВ РОЗПОДІЛЕННЯ

  • Характеристика каналів товароруху

  • Оцінка діяльності посередників

  • РОЗПОДІЛЕННЯ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

  • Управління каналами розподілу товарів промислового призначення

  • Логістичні основи організації системи розподілення товарів промислового призначення

  • Транспортно-експедиційне обслуговування підприємства

  • Класифікація транспортно-експедиційних послуг

  • Висновки до розділу 3

  • ГУРТОВА І РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ В КАНАЛАХ РОЗПОДІЛУ

  • Маркетингові проблеми функціонування роздрібного підприємства в межах каналу розподілу

  • Висновки до розділу 4

  • ДЕРЖАВНА ЗАКУПІВЛЯ І ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ

  • Централізований і децентралізований підхід до держзамовлень

  • Методи прогнозування витрат на держзамовлення

  • Висновки до розділу 5

  • ВИБІР МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ І КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ

  • Типи систем розподілу

  • Висновки до розділу 6

  • ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО КАНАЛУ РОЗПОДІЛУ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

  • Методика оцінки ефективності функціонування каналу розподілу

  • Методичні підходи до оптимізації системи розподілу

  • Висновки до розділу 7

  • КОНКУРЕНЦІЯ В КАНАЛАХ РОЗПОДІЛУ

  • Показники рівня та інтенсивності конкуренції у системі розподілу

  • Співпраця та подолання конфліктів у каналах розподілу

  • Висновки до розділу 8

  • УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМ РУХОМ

  • Розподіл та управління матеріальними запасами

  • Запаси незавершеного виробництва

  • Транспортне забезпечення постачання
  • РОЗПОДІЛЕННЯ І МАРКЕТИНГОВА ЛОГІСТИКА

  • Сервісна складова маркетингової політики розподілення

  • Складська діяльність підприємства

  • Формування матеріальних запасів на складі

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ (ГЛОСАРІЙ)