Деякі менеджери зі збуту фокусують конкурентну стратегію на операціях фірми на рівні саме каналу розподілення, що є дуже вузьким підходом. Тому їм необхідно оцінювати функціонування каналу у цілому як такого, що конкурує з іншими дистрибутивними мережами. Вочевидь, необхідно усвідомлювати те, що успішна реалізація конкурентної стратегії у тому чи іншому каналі вимагає чіткої координації та інтеграції дій учасників каналу розподілення загалом. Виходячи із того, що певні канали розподілення не є конкурентними, координація та інтеграція дозволяють виробникам контролювати процес підвищення цін на їх продукцію на всіх ланках ланцюга дистрибуції, особливо роздрібними торговцями, обмежуючи їх можливості щодо встановлення підвищеної ціни. Проте, для тих випадків, коли йдеться про повністю незалежну мережу розподілення, вирішення цієї проблеми майже не можливе.
Рішення завдань конкуренції у системі розподілення передбачає, що фірма - виробник розглядає учасників каналу як союзників у справі забезпечення цільових споживачів корисними та необхідними товарами. Дружня співпраця всіх учасників системи розподілення с запорукою для створення партнерських відношень, а не конфліктів. У зв'язку з тим, що попит на товари згодом може змінюватися, необхідно враховувати можливість успішного використання цінової конкуренції на грунті інтеграції та координації дій всіх учасників каналу розподілення.
Своєрідним показником рівня конкуренції у системі розподілення є показник ефективності управління методами ціноутворення роздрібної торгівлі. Великі компанії роздрібної торгівлі можуть здійснювати значний вплив на встановлення цін у ланцюжку створення цінності для всього каналу. "Довжина" важелів впливу роздрібної торгівлі на цінову конкуренцію визначається наступними факторами:
• спрямованістю на споживача;
• забезпеченістю споживача ціннісною інформацією;
• підтримкою дій каналу щодо одержання вигоди за пропозицію визначеної цінності.
Постачальники змушені співпрацювати з роздрібними торговцями, надаючи їм вичерпну інформацію про цінність товару, що переміщується за структурою каналу. Тому, однією із важливих умов відбору підприємств роздрібної торгівлі є усвідомлення необхідності створення ними потоків виручки від продаж для всіх учасників каналу розподілення. При цьому вони, роздрібні торговці, повинні розраховувати на незначні об'єми кругообігу товарних запасів. Зрозуміло, що координація та інтеграція функціонування учасників каналу розподілення повинна бути розповсюджена також і на рівень роздрібної торгівлі. Тому дуже важливо розглядати учасників каналу як співпрацівників, які забезпечують досягнення цільових споживачів. У контексті дистрибуції менеджери компанії - виробника повинні управляти ефективністю каналу в цілому. Крім того, вони мають контролювати результативність зусиль учасників каналу і фокусувати конкурентні види управлінської діяльності не тільки всередині каналу, але і конкуренції альтернативних рішень між каналами. Оскільки попит на товари коливається, то реальні конкурентні війни ведуться за увагу (прихильність, лояльність) та гроші покупців.
Наступний показник ефективності конкуренції як усередині, так і між каналами є показник контролю над витратами.
Контроль над витратами створює умови для довготривалої конкурентної переваги. Головною умовою для створення стійкої переваги за витратами є умова ефективного використання ресурсів.
Підвищення ефективності організації внутрішніх процесів, що відбуваються у каналах, може бути досягнуто наступними шляхами:
• економії, яка обумовлена розширенням видів діяльності;
• економії, що обумовлена досвідом;
• економії, що обумовлена шляхом фокусування зусиль на покупці.
Реалізація першого шляху полягає у тому, щоб виробляти та продавати товари саме такі, для яких є (або на які припадає найбільша кількість витрат) основні види витрат. Крім цього витрати зменшуються відповідно до збільшення об'ємів випуску такого виду товарів. Потік однорідних та функціонально однотипних товарів, що проходять через структуру каналу збільшується. Створюється своєрідний ефект масштабу системи розподілення.
Другий шлях є результатом навчання в русі - чим більше товарів посередник намагається продавати, тим більше різних методів дистрибуції він опановує. Далі із багатьох методів та інструментів обирають більш економічні, які створюють для посередницької фірми певну економію. Економія за витратами, що обумовлена досвідом, збільшується повільно, проте сприяє скороченню одиничних витрат завдяки збільшенню об'ємів виробництва та збуту товарів у системі розподілення.
Третій шлях – економія, що обумовлена фокусуванням зусиль на потребах та вимогах споживачів, досягається прийомом фокусування маркетингових зусиль на одному - двох товарах або сегментах. Завдяки цьому створюються щільні торговельні зв'язки, які дозволяють забезпечувати найкраще усвідомлення можливостей постачальників щодо задоволення потреб споживачів. Але прийом фокусування не завжди буває ефективним для постачальників, які займають невеликі частки ринку, тому що з'являється загроза підвищення системного ризику обслуговування єдиного ринку. Для зменшення цього ризику посередник має постійно удосконалювати методи і прийоми організації системи збуту, тобто створювати стійкі конкурентні переваги. Одним із видів такої переваги згодом стає імідж відомого постачальника. Скопіювати відомий імідж значно важче, ніж конкурувати, використовуючи прийом маніпулювання відомими товарними брендами. Тому посередник, що має імідж відомого постачальника, завжди матимете конкурентну перевагу у своїй системі розподілення.
Своєрідні умови оцінки конкурентоспроможності посередника виникають за умов, якщо він намагається виходити на зовнішні ринки. При цьому можуть бути два шляхи: або пристосування до особливих запитів ринку (врахування побажань окремих груп клієнтів), або, замість пристосування до цих вимог, створення умов щодо їх змін. Якщо посередник працює тільки на внутрішньому ринку, він перебуває у полі дії набору факторів, що належать до поняття "внутрішня конкурентна перевага". Якщо він виходить на зовнішній ринок, то потрапляє у поле дії груп факторів внутрішньої та зовнішньої конкурентних переваг. З врахуванням наявності груп внутрішніх та зовнішніх переваг, оцінку рівня конкурентоспроможності каналу розподілення необхідно проводити після обрання бази порівняння. Від вибору бази порівняння значною мірою залежить правильність результату оцінки й прийняття подальшого рішення щодо вибору передбачуваних ринків збуту товарів, обсягів та структури попиту на них.
До основних баз порівняння належать:
• потреба покупців - порівняльні параметри товарів-конкурентів на всіх рівнях каналу збуту;
• величина корисного ефекту продукції - сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання товару;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники рівня та інтенсивності конкуренції у системі розподілу“ на сторінці 5. Приємного читання.
