- витрати на траспортування товару;
- вартість упаковки та зберігання;
- витрати, пов'язані з обслуговуванням товару (для товарів багаторазового та довготривалого використання);
П - податки, митні витрати, збори та інше;
- витрати на страхування товару на час його переміщення та експлуатації.
Отже, сума всіх витрат за зазначеними елементами становить загальні витрати покупця. Причому, рівень цих елементів значною мірою залежить як від властивостей товару (тобто його якості), так і від інших чинників (як другого, так і третього рівнів). Наприклад, витрати на транспортування (як складової третього рівня товару) визначаються параметрами товару (масою, габаритами, придатністю до Транспортування тощо) та відстанню від місця виробництва до місця використання, тарифами на транспортування та перетинання митних кордонів (на грунті використання умов Inkoterms).
Після розрахунків величин зведених індексів визначають показник інтегральної числової характеристики конкурентоспроможності товару (). Далі визначають стан конкурентоспроможності залежно від наступних умов:
• а) якщо , товар, що оцінюється, поступається перед конкурентом;
• б) якщо , товар, що оцінюється, перевищує товар - конкурент.
Для ситуації "(а)" раціональним є рішення щодо зняття товару з ринку. В цьому разі всі операції, що пов'язані з діями посередників недоречні. Адже немає сенсу витрачати зусилля на організацію посередницьких заходів для заздалегідь збиткового проекту (якщо товар не конкурентоздатний - він потенційно збитковий). Для ситуації "(б)" постає інше завдання: у цьому випадку інтегральний показник конкурентоспроможності визначає стан товару на момент його вироблення, тобто він характеризує своєрідну стартову ситуацію на початку його проходження по всьому шляху системи розподілу. Проте, необхідно враховувати той факт, що під час перебування товару у системі розподілення він втрачає свою конкурентоздатність від рівня до рівня, адже по каналах розподілення одночасно переміщується значна кількість конкуруючих між собою товарних пропозицій. Зрозуміло, що між ними конкуренція стає все більш жорсткою по мірі переміщення товару від посередника до посередника у структурі каналу розподілення. Тобто, спостерігається своєрідний ефект редукції інтегрального показника конкурентоспроможності залежно від виду системи розподілення та рівня каналу розподілення - чим більший рівень, тим нижчі значення коефіцієнта редукції інтегрального показника конкурентоспроможності. Якщо ввести поняття коефіцієнта значущості виду системи розподілення "()”, то коефіцієнт редукції конкурентоспроможності товару для каналу певного рівня буде визначатися за наступною формулою:
(8.5)
де - коефіцієнт редукції конкурентоспроможності товару залежно рівня каналу розподілення;
- інтегральний показник конкурентоспроможності товару,
- коефіцієнт значущості виду системи розподілення;
- ваговий коефіцієнт рівня каналу розподілення; п - рівень каналу розподілення.
Зрозуміло, що за таким припущенням для каналу розподілення, що має значну довжину, більше п'яти рівнів (така довжина каналу фактично можлива, наприклад, для консервованих продуктів харчування, горілчаних виробів, тютюнових виробів та інших) конкурентоспроможність товару майже втрачається. Тобто, незважаючи на якість, ціну та інші характеристики товару, споживачу вже байдуже який із них купувати для задоволення існуючої потреби. Для такого стану, незважаючи навіть на те, що інтегральний показник конкурентоспроможності буде дорівнювати одиниці або перевищувати одиницю, коефіцієнт редукції "()" може наближатись до нуля або дорівнювати нулю. Тобто, це може характеризувати ситуацію, коли однакові товари різних виробників (інакше кажучи, конкуренти) фактично однаково сприймаються та оцінюються споживачами. При цьому створюється своєрідний конкурентний паритет за станом, коли коефіцієнт редукції інтегрального показника конкурентоспроможності для товарів - конкурентів дорівнює нулю або такий стан, який можна умовно назвати "конкурентна байдужість".
Поряд із показником якості товарів, який посередники переміщують за каналами розподілення, завжди є показник ціни. Тому у каналах розподілення відбувається цінова форма конкуренції. Вона може бути або відкритою, або прихованою. Учасникам системи розподілення необхідно постійно враховувати та стежити за змінами методів цінової конкуренції. До методів відкритої цінової конкуренції належать:
• конкуренція за методом вільного ціноутворення;
• конкуренція за методом договірно - контрактного ціноутворення;
• конкуренція за використанням засобів стимулювання продаж;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники рівня та інтенсивності конкуренції у системі розподілу“ на сторінці 3. Приємного читання.
