Встановлення ціни на будь-який товар, як правило, відбувається на основі одного з трьох методів ціноутворення (рис. 9.4). За першою моделлю, яку називають витратним методом, керівництво підприємства керується лише внутрішніми орієнтирами, що базуються на врахуванні собівартості продукції та певного фіксованого рівня прибутку, наприклад, орієнтовного процента чи заданої величини націнки (надбавки).
Рис. 9.4. Методи встановлення цін на ТПП
Така система "витрати плюс" досить проста у використанні, що є її основною перевагою, але водночас ця модель ціноутворення для ТПП має низку недоліків, оскільки не враховує:
• стан ринку та співвідношення його елементів;
• надлишки виробничих потужностей;
• ціни фірм-конкурентів;
• можливість появи товару-замінника;
• диференціювання товарів;
• фази життєвого циклу товару;
• рівень розширення ринку;
• зміни рівня цін на ринку;
• частку ринку, яку займає підприємство;
• можливості та очікування організацій-споживачів;
• реакцію конкурентів на зміну цін фірми.
Виходом із такої ситуації часто є застосування собівартості як бази в ціноутворенні, тобто собівартості в комбінації з іншими факторами.
Найпростішим методом є використання нижньої межі, що визначається витратами на виробництво продукції. Цей підхід є досить простим, але його застосування може призвести до втрати частки на слабкому ринку чи неповного використання можливостей на розвинутому ринку, оскільки цей метод не сприяє активності підприємства у розвитку нових технологій.
Значно кращим є метод модифікації цільової цінової межі відповідно до ринкової ситуації. Оскільки ринкове становище визначається ринковою часткою, тому фірма у визначенні цінової межі повинна орієнтуватись саме на частку, яку вона займає на ринку. Невелика ринкова частка вимагає нижчого рівня цінової межі, а велика дозволяє збільшити цю межу. Проте, цінова межа залежить і від розміщення товару на кривій життєвого циклу. Так, наприклад, на стадії зростання межа повинна бути достатньо високою, щоб забезпечити окупність витрачених на розробку товару коштів.
Другою моделлю ціноутворення є орієнтація на ринкові ціни, тобто на ціни конкурентів. Ця стратегія ґрунтується на подібності ринків, товару, позиції на ринку та структури витрат підприємства і його конкурентів. Дещо ускладнена версія цього підходу передбачає встановлення певної різниці у вартісному чи відсотковому вигляді між ціною підприємства та конкурентів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика методів визначення ціни на промислові товари“ на сторінці 1. Приємного читання.
