На ринку промислових підприємств цінова конкуренція не є головним інструментом у конкурентній боротьбі, адже вступають такі важливі чинники як технологія, ефективність, технічні характеристики тощо. Проте, бувають такі ситуації на промислових ринках, коли все ж підприємство може стати ініціатором або бути спровокованим на участь у ціновій боротьбі.
Можливості пристосування промислового підприємства, яке працює в конкурентних умовах, до цінової боротьби поділяють за трьома напрямами. Перший напрям - управління знижками - включає чотири групи заходів:
Відмова від системи знижок.
Для усіх клієнтів ціни однакові, нікому ніяких привілеїв. Подібні схеми на ринку застосовуються все рідше і рідше, оскільки при зрівнюванні умов продажів для кінцевих споживачів і посередників останнім просто невигідно купувати продукцію. А роль посередників часто буває дуже значною, так як вони дозволяють поширювати продукцію постачальника на дуже віддалених від постачальника ринках.
Жорстка система знижок.
Знижки клієнтам надаються, але відповідно до певних умов. Позитивним моментом є те, що таким чином повністю виключається суб'єктивний чинник - продавець не може дати додаткову знижку клієнтові, якщо він не виконав умов надання цієї знижки. Крім того, цю систему можна використовувати для автоматизації процесу продажів. Зокрема, така система застосовується в інтернет-магазинах. Багаторівнева система управління знижками.
Суть її полягає в тому, що максимально можливий розмір знижки розбивається на декілька рівнів, і рішення про надання знижки кожного рівня приймають різні люди. Наприклад, менеджер із продажів може дати знижку 5%, ще 5% - керівник відділу, ну а решта 5% може надати тільки директор. Ця система часто дозволяє боротися з невиправданим наданням великих знижок, адже менеджерові, а іноді і його керівникові доводиться доводити необхідність надання цих знижок.
Але є і негативні моменти цього варіанту управління знижками: процес узгодження знижує швидкість оформлення рахунків, що може негативно позначитися на сприйнятті клієнтом сервісу, що надається підприємством, а також призводить до неефективного використання робочого часу.
Залежність преміальної частини винагороди від рівня маржі.
У тому випадку, якщо премія продавця залежить тільки від обороту, рентабельність угоди цікавить його найменше, він зацікавлений лише у тому, щоб продати. Клієнтам надаються невиправдано великі знижки, а досвідчені постачальники в ході переговорів із продавцями ще більше посилюють цю ситуацію. Одним з виходів з цієї ситуації є система преміювання, заснована на маржі: чим дорожче продав, тим більшу премію отримав.
У чистому вигляді ця система використовується рідко з огляду на те, що є ризик відлякати своїх клієнтів непомірно великими цінами, тому розмір націнки може обмежуватися. Крім того, використовуються комбіновані системи преміювання, коли враховується і оборот, і маржа.
Наступним напрямом управління ціновою політикою є підвищення товарної цінності. Навіть у тому випадку, коли фірми-конкуренти продають абсолютно однаковий товар на ринку, далеко не завжди треба знижувати ціни в спробі дистанціюватися від конкурента. Клієнт все частіше вибирає не просто товар як фізичний об'єкт, а комплекс послуг, які надаються йому разом із товаром. Ці послуги можуть бути різними за якістю, і конкурувати на рівні товарної пропозиції часто буває значно простіше та вигідніше для промислового підприємства, ніж вступати у цінову конкурентну боротьбу.
Проте, перш ніж здійснювати заходи, спрямовані на підвищення товарної цінності, бажано провести вивчення потреб існуючих і потенційних клієнтів, а також вивчити, яким чином додаткову цінність товару надають конкуренти. Фахівці виділяють декілька основних способів вивчення сервісу, який пропонують конкурентні промислові підприємства на цільовому ринку, а також їхніх товарних пропозицій:
• 1) метод "таємний покупець", при цьому таємним покупцем може стати безпосередньо маркетолог підприємства, який аналізує цю інформацію. Цей метод дуже популярний на споживчому ринку.
• 2) залучення до процесу аналізу маркетингових агентств, які професійно проводять такі дослідження;
• 3) отримання потрібної інформації від клієнтів та інших учасників ринку, так як при встановленні хороших стосунків з ними можна отримувати унікальну інформацію про конкурентів;
• 4) вивчення відгуків про конкурентів через мережу Інтернет і традиційні ЗМІ, налагодження системи моніторингу усіх згадок про конкурентів.
Після проведення таких досліджень промисловому підприємству варто застосувати отримані результати в розробці практичних заходів, спрямованих на підвищення товарної цінності власної пропозиції в очах потенційного покупця. Таким чином, можна виділити наступні заходи:
• Підвищення якості сервісу. Вивчивши конкурентну ситуацію і провівши дослідження споживчих переваг, а також здійснивши аналіз власного сервісу, можна підготувати пропозиції щодо поліпшення обслуговування клієнтів підприємства і впровадити їх. Клієнти на промисловому ринку чутливі до якості обслуговування, більш ніж до ціни, тому часто готові закрити очі на вищу ціну за умов отримання вищого рівня сервісу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління ціновою політикою на промисловому підприємстві“ на сторінці 1. Приємного читання.
