Керівництво фірми може вирішити встановити ціни ринкового лідера, зважаючи на її репутацію, проте цей підхід не дозволяє фірмі набути певної товарної переваги. Якщо ж підприємство не є лідером на ринку, а змушене конкурувати з цінами, які вже запропоновані виробником, тоді необхідно визначити ринковий сегмент, на якому у виробника є найбільше шансів на успіх, і провести диференціацію продукції фірми від дешевших аналогів.
Завоювання більшої частки ринку через зниження ціни характерне здебільшого для підприємств, які володіють незначною ринковою часткою. З іншого боку, стратегію підвищення ціни для завоювання провідних позицій на ринку здебільшого використовують фірми, що займають значну ринкову частку та мають багато прихильників серед організацій-споживачів.
Збільшення ж ціни у періоди цінової стабільності доцільно уникати. Зміна ціни у часі супроводжується змінами обсягів продажу; найбільші відхилення досягаються приблизно через місяць після зміни ціни.
Також слід враховувати вплив на ціноутворення інших факторів, у першу чергу - реакцію конкурентів на зміну ціни фірми, яка залежить від її ринкової частки, потенціалу галузі, рівня прибутковості, необхідної для діяльності конкурентів. Чим більша ринкова частка фірми, тим ймовірнішою є реакція конкурентів на зміну ціни.
Орієнтація в ціноутворенні на ціни конкурентів часто призводить до початку цінової війни між основними конкурентами. Щоразу нові покупці, які виходять на ринок, орієнтуючись на ціни конкурентів, намагаються запропонувати свої товари дешевше, ніж конкуренти, які у відповідь також знижують ціни. Наприклад, таку ситуацію можна було спостерігати на ринку стільникового зв'язку або пластикових конструкцій. Проте поступово фірми починають розуміти, що ця стратегія стає все менш ефективною, і до цього ж є небезпечною для ведення бізнесу в довгостроковій перспективі.
Третя модель ціноутворення є найскладнішою і базується на оцінці ставлення споживачів до певного товару (корисність для споживача). Метод, орієнтований на споживача, називають вартісним ціноутворенням. Цей метод передбачає встановлення ціни на ТПП із врахуванням корисності його кінцевого використання.
Формально ціну можна визначити як співвідношення, що вказує, яку суму грошей споживач повинен заплатити, щоб придбати певну сукупність цінностей чи мати користь у вигляді товару. Як відомо, споживач, оцінюючи товар, порівнює його споживчу вартість та ціну придбання. Якщо корисність товару переважає його ціну і співвідношення між цими величинами є найкращим для споживача серед подібних промислових товарів, тоді він здійснює купівлю. Концепція досить проста, проте не так легко втілити її у життя, зокрема визначити ціну та користь або споживчу вартість товару з погляду фактичного споживача.
Споживча вартість товару може визначатись такими характеристиками:
• функціональною корисністю (технічна користь, яка важлива для інженерного персоналу);
• операційною корисністю (надійність і довговічність, що важливо для виробничого та операційного керівництва);
• фінансовою корисністю (фактори, що важливі для торговельних агентів та контролюючого персоналу);
• особистісною корисністю (наприклад, особисте задоволення від добре виконаної роботи тощо).
Сприйняття ж споживачем ціни ТПП дещо інше. Ціна може включати, крім загальновідомих складових (ціна продажу, вартість транспортування, встановлення і експлуатації), такі менш визначені складові, як рівень ризику через брак, несвоєчасну поставку, модифікацію товару після отримання старих зразків. У деяких випадках організація-покупець може мати значні трансакційні витрати, здійснюючи операції, наприклад, коли організація-продавець знаходиться в іншому регіоні.
Аналогічно в покупця можуть бути значні витрати переходу, якщо він змінює постачальника в умовах, коли його технічні вимоги були сформовані в розрахунку на конкретного виробника. Основні джерела витрат переходу:
• витрати на модифікацію товарів з метою їх адаптації до продукції нового постачальника;
• зміни у технології використання чи споживання ТПП;
• витрати на навчання та перепідготовку персоналу;
• інвестиції в нове обладнання, необхідне для використання нових видів товарів;
• витрати на реорганізацію і психологічні проблеми, пов'язані зі змінами.
Таким чином, реальна вартість певного ТПП для організації-покупця може бути значно вища за ціну продажу товару. Тому завдання маркетолога - знайти найвищу можливу ціну, яку готовий заплатити покупець за товар. Таку ціну визначає співвідношення корисності та вартості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика методів визначення ціни на промислові товари“ на сторінці 2. Приємного читання.
