Тривалий термін виконання замовлень призводить до зростання запасів не лише в споживачів, але й в усіх ланках логістичного ланцюжка. Водночас невеликий термін виконання замовлень може призвести до помилок під час їхнього оброблення й реалізації. Матеріальні потоки можуть не відповідати заявленим кількісним і якісним параметрам. Більше того, можуть бути сформовані просто непотрібні матеріальні потоки.
У багатьох країнах час виконання замовлень стандартизовано визначеними рамками. Наприклад, у США у системі розподілу він становить, включаючи час виробництва, мінімум 7 днів, максимум — 72 дні. У ФРН нормою логістичного обслуговування замовлень на доставку матеріалів і виробів наявного асортименту вважається 24 години; замовлення, що враховують індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів.
У зв'язку з тим, що підприємства, як правило, прагнуть розширити свою виробничо-комерційну діяльність, розширюються, відповідно, і логістичні зв'язки. Це веде до експонентного зростання поточної інформації. Загострюється проблема в цілому і виникає потреба у спрощенні процедур оперативного контролю виконання замовлень. У розв'язанні цих проблем виявило високу ефективність застосування комп'ютеризованих методів керування замовленнями.
Останніми роками у сфері ділових взаємин з'явився термін "легко виконуваний бізнес", який означає визнання переваг логістичної концепції у сфері розподілу. Зміст цього терміна полягає в тому, що продуценти зможуть одержувати замовлення без великих зусиль, якщо застосовуватимуть електронні системи обміну інформацією.
У логістичній системі найефективнішими є динамічні моделі планування виробничо-комерційної діяльності. Вони найповніше враховують безперервність процесу прийому нових замовлень, зміну потужності задіяних технічних засобів, можливість контролю ситуацій, що виникають та ін. Цим процедурам у будь-якій логістичній системі приділяється увага в першу чергу, тому що процес керування в розподільній логістиці у зв'язку з нестійкістю ринку і специфікою транспортно-експедиційної діяльності піддається випадковим коливанням.
Чим більша логістична система, тим складніші, як правило, процеси керування замовленнями. Найефективнішими підходами до керування замовленнями в складних логістичних системах є ті, котрі ґрунтуються на теорії масового обслуговування (теорії черг).
Теорія масового обслуговування — особливий розділ математики, що вивчає процеси, пов'язані із задоволенням масового попиту на обслуговування, у тому числі логістичного, з урахуванням випадкового характеру виявленого попиту і відповідного обслуговування.
Одним із основних завдань теорії масового обслуговування є вивчення процесів утворення попиту на обслуговування в часі. Ці процеси описуються потоками однорідних подій. У логістиці потік однорідних подій, утворених моментами надходження до логістичної системи замовлень, називають вхідним потоком вимог.
При формулюванні будь-якого завдання, розв'язуваного на основі теорії масового обслуговування, використовується логістична система масового обслуговування.
Для цього формалізується її структура і вказуються ймовірнісні характеристики, що керують її поведінкою. Так, у випадку системи з очікуванням за рекурентного вхідного потоку вимог досить задати функції розподілу ймовірностей двох випадкових величин: часу обслуговування замовлення в цій логістичній системі та часу між надходженням послідовних замовлень (вимог). Для системи з тимчасовими обмеженнями необхідно, крім того, задавати розподіл максимально припустимого часу очікування та часу перебування його в логістичній системі.
Час (тривалість) очікування — це час від моменту пред'явлення замовлення (виникнення вимоги) у логістичну систему (у систему масового обслуговування) до початку задоволення цього замовлення (обслуговування конкретної вимоги). Час очікування є випадковою величиною, розподіл ймовірностей якої залежить від характеристики замовлення (номера вимоги). У логістичних системах, що характеризуються як пріоритетні системи масового обслуговування, розподіл часу очікування замовлень щодо кожного пріоритетного типу відіграє важливу роль.
Під час вирішення логістичних завдань керування замовленнями за допомогою теорії масового обслуговування, крім розподілу часу очікування, мають бути визначені й інші показники: величина черги й інтервал зайнятості. Встановлюються числові характеристики ймовірності невиконання замовлень (утрати вимог). Після цього формалізується процес, що описує роботу системи; відповідно до специфіки логістичних систем, у яких елементарні операції виконуються послідовно, здійснюється їхній опис.
Для опису логістичних систем найбільше підходять випадкові процеси із дискретними компонентами, що показують, у якому якісному стані знаходяться система і безупинні компоненти, вказують ступінь виконання операцій, час для їхнього закінчення. Такі процеси за відсутності умов побудови є марковськими процесами. Основні показники обслуговування інтерпретуються як функціонали від стаціонарних (рідше — нестаціонарних) характеристик процесів.
Універсальним способом оцінки показників логістичних систем є імітаційне моделювання систем з використанням методу Монте-Карло.
Треба підкреслити, що, визначаючи розмір замовлення, необхідно зіставляти витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлення, це оптимізує керування замовленнями.
Щоб створити умови для удосконалювання процесу прийняття рішень у галузі керування замовленнями, необхідно розробити систему одержання актуальної інформації в повному обсязі, що всебічно характеризує стан логістичної системи в загальному вигляді, її структурних елементів і тенденції за локальними аспектами. Ця система, чи, скоріше, підсистема призначена контролювати ефективність комерційної діяльності господарських структур. Мається на увазі не традиційний контроль у формі елементарного обліку для перевірки рахунків підприємства (фірми), а комплексний, регулярний аналіз ефективності розподілу і виробничо-комерційної діяльності з позицій витрат, використання виробничого, логістичного і маркетингового потенціалу, а також результатів обслуговування клієнтів (споживачів, різних посередників). Щоб мати можливість здійснювати такий аналіз, доцільно створити відповідну базу даних в галузі керування замовленнями і розробити гнучкий алгоритм отримування необхідної інформації.
У процесі удосконалювання логістичної системи варто прагнути до того, щоб контроль функціонування системи керування замовленнями став безупинним процесом. Добре, коли цей контроль має дворівневу структуру: стратегічний контроль керування замовленнями і тактичний (оперативний, поточний) контроль.
Стратегічний контроль здійснюється за умови:
• зміни маркетингової і логістичної стратегії підприємства (фірми), наприклад, переходу від реалізації товарної продукції через посередників до прямого продажу споживачам (можуть бути модифікації цього прикладу);
• змінення (зменшення, збільшення) з тієї чи іншої причини розмірів діяльності підприємства;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Керування замовленнями в комерційній логістиці“ на сторінці 4. Приємного читання.
