Неточний прогноз попиту є теж однією із основних причин недоотримання прибутку та зменшення обігових коштів.
Тобто, конструкторський відділ звинувачує відділ маркетингу у неточних прогнозах чи великій мінливості замовлень; відділ продаж звинувачує виробництво в невчасному виконанні замовлень, що відображається на задоволенні потреб споживача тощо. Але ж насправді проблема в тому, що система управління, яка раніше виконувала всі покладені на неї функції, зараз вже не відповідає вимогам.
Що повинна забезпечувати ефективна система планування і управління діяльністю підприємства? Відповідь проста — підвищення рівня обслуговування клієнтів за умови мінімізації собівартості готової продукції. Для цього система повинна бути здатною дати відповідь на такі запитання:
Що буде вироблено?
Скільки нам буде це коштувати?
Що в нас вже є?
Що нам необхідне?
Що отримає підприємство від виконання плану?
Відповідь на ці питання компанії дають в рамках однієї з чотирьох стратегій використання ресурсів, які у свою чергу визначаються стратегією компанії.
• 1. Стратегія переслідування. Використовується компаніями, які працюють за індивідуальними замовленнями. Вони не прогнозують, а лише реагують на попит. Немає потреби мати надлишок матеріалів та виробничих потужностей, тому що виробництво є орієнтованим на наявний попит, клієнт готовий одразу заплатити. Ця стратегія дає дуже хороший потік обігових коштів, дозволяє легко вираховувати рентабельність підприємства. Але її недоліком може стати час реагування на замовлення.
• 2. Стратегія згладжування. Незалежно від того, яким є попит - сезонні коливання, мода, тощо - підприємство налаштоване утримувати запаси на одному рівні. Це дає свої переваги та недоліки. Недоліком є те, що в момент зростання попиту ми не можемо його задовольнити. А це означає, що його можуть задовольнити конкуренти. І навпаки, в момент мінімального попиту, підприємству потрібно платити зайві кошти за зберігання надлишку продукції.
• 3. Стратегія субпідряду. Використовується компаніями, які орієнтуються на збереження мінімального рівня матеріалів для того, щоб бути спроможнім задовольнити мінімальний попит. Все інше делегується субпідрядникам [аутсорсинг].
• 4. Комбінована стратегія побудована на тому, що ми намагаємося прогнозувати попит. Як наслідок, при спаданні попиту у нас завжди є надлишок виготовленої продукції, а при зростанні попиту - нестача. Причиною тому є те, що прогноз завжди робиться на історичних даних, на тому, що відбулося в минулому.
Розглянемо, на які стратегії зорієнтовані системи управління - стандартні і нові, і які рішення вони пропонують для описаних вище проблем. Об'єктом наших спостережень будуть: [1] традиційні системи управління виробництвом - управління запасами за точкою перезамовлення і система планування необхідних матеріалів [MRP], назвемо їх стандартними, та дві відносно нові - це [2] концепція ощадливого виробництва [lean production] та [3] теорія обмежень [Theory of Constrains -TOC].
Стандартні системи управління виробництвом
Точка перезамовлення
Найбільш поширена серед них - система на базі обчислення точки перезамовлення EOQ [Economic Ordering Quantity]. Залежно від прогнозу попиту, вартості зберігання запасів і оформлення замовлень обчислюються точка перезамовлення, максимально допустимий рівень запасів і обсяг резервного або буферного запасу.
Страховий запас визначається виходячи з історії варіації попиту, так, щоб компанія була здатна з визначеною імовірністю виконувати замовлення клієнтів.
Таким чином, найбільш досконале застосування цієї методики дозволяє працювати в рамках четвертої стратегії, а якщо відмовитися від обчислення резервного запасу, то - другої або третьої.
Така система приводить до утримання на складі надлишків запасів матеріалів і напівфабрикатів. Проте, навіть високий рівень страхових запасів не забезпечує 100% рівень сервісу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістична підтримка інноваційної діяльності» автора Колодізева Т.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модуль 2. Впровадження інтегрованої логістичної підтримки інноваційних процесів у сфері матеріального виробництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
