Очевидно, що структура об'єктів логістичних рішень у виробництві, аналогічно до логістичних рішень у постачанні, визначається, насамперед, вибраним рівнем спеціалізації. Оптимальний рівень спеціалізації залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх чинників, динаміка яких вимагає проведення регулярної реінженерії виробництва для своєчасного коригування спеціалізації виробництва. Одночасно завжди мають бути присутні, принаймні, два етапи:
розподіл складових частин виробу на групу для власного вироблення та групу для закупівлі у сторонніх організацій. Цей етап здійснюється за допомогою комбінованого ABC/XYZ-аналізу;
коригування принципового розподілу для частин групи А і групи В як відносно капіталомістких застосуванням методу МОВ ("зробити чи купити") для реальних умов функціонування підприємства (якщо є потужність, технологія, фахівці, приваблива характеристика ринку постачальників тощо).
Ідея вибору оптимальної технології полягає в мінімізації витрат виробництва на виконання річного замовлення. Математично це можна відобразити наступним чином:
де В ві - постійні витрати виробництва на виконання річного замовлення за і-ю технологією;
В змі - змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції за і-ю технологією;
N - річне замовлення.
Ця залежність показує, що не існує найкращих, з точки зору витрат, технологій, а існують найкращі технології для певного обсягу виробництва. Так, з погляду логістики доцільно розглядати види технологій виробництва залежно від використання ручної праці, тобто - це ручна (1), механізована (2), автоматизована (3), автоматична (4) технології. З одного боку, така послідовність упорядкована зростанням капіталомісткості, з іншого - спаданням питомих змінних витрат.
Із логістичного погляду доцільно розглядати більш прогресивні технології, які вимагають значних капітальних витрат, але забезпечують низькі питомі змінні витрати, та прості (примітивні) технології, які не вимагають істотних капіталовкладень, однак характеризуються високими питомими змінними витратами. Класичним підходом спадаючого ранжування можна вважати метод побудови ряду за ознакою трудомісткості (місткості ручної праці): автоматична, автоматизована, повністю механізована, частково механізована, ручна технології. Іншою ознакою може бути продуктивність технології, а відтак тривалість окремих операцій.
Логістичний підхід до проектування власного виробництва вузлів і частин, з одного боку, ґрунтується на тривалості робочих операцій, складових часу проходження виробу, з іншого - на вартісних оцінках, зумовлених при цьому витрат на виробництво. Ці обставини і характеризують можливість застосування тієї чи іншої взаємозамінної технології виготовлення. Вибір технологій є актуальним як в довготерміновому, так і в середньотерміновому плануванні і ґрунтується на економічному порівнянні. Цим досягаються відповіді на такі запитання:
який вплив мають постійні й змінні витрати на величину замовлення і окремої партії;
яка технологія є найбільш оптимальною для певної величини замовлення.
Загальні порівняльні витрати для виготовлення партії у спрощеному варіанті складаються з двох частин:
постійної складової на всю партію, яка включає витрати на інструмент та оплату підготовчо-заключного часу;
змінної складової з розрахунку на 1 шт., яка включає оплату часу обробки та вартість витрат матеріалу.
Математично загальні витрати на виготовлення партії N можна розрахувати за формулою:
де К - витрати на інструменти, грн.;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістична підтримка інноваційної діяльності» автора Колодізева Т.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Логістична підтримка інновацій у сферах технологій та оперативно-виробничого планування“ на сторінці 1. Приємного читання.
