Тобто, закон тотожності говорить не про те, що речі при всій їх змінюваності в деяких моментах тотожні самі по собі, а про те, що думка, зафіксована в певному мовному виразі, за всіх перетворень повинна залишатися тотожною сама по собі в межах конкретного міркування. Іншими словами, йдеться про змінюваність мовних виразів певної думки, різних аспектів, нюансів конкретного міркування, а не про змінюваність речей, подій зафіксованих у цій думці.
Отже, цей закон можна сформулювати так:
З а к о н т о т о ж н о с т і - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що будь-яка думка в межах конкретного міркування повинна залишатися незмінною, тобто тотожною сама собі (звідси і назва закону тотожності).
Тобто, закон тотожності не забороняє нам міркувати в різних випадках про один і той самий предмет, враховуючи різні його ознаки. Але він вимагає, щоб в усіх міркуваннях про цей предмет міркували як саме про цей предмет, скільки б разів він не з'являвся в думці і як би думка про цей предмет не пов'язувалася б з іншими думками про нього самого або про інші предмети.
За інших умов зруйнується процес міркування, що приведе до непорозумінь між людьми під час обміну інформацією.
Проілюструємо сказане на прикладах. Припустимо, що в матеріалах слідства мається таке свідчення: "Підозрюваний в момент скоєння злочину знаходився в кімнаті, де стався злочин". Через деякий час цей же свідок після повторного опитування свідчить наступне: "Підозрюваний в момент скоєння злочину знаходився в будинку, де стався злочин". Чи можна вважати ці судження тотожними?
У відповідності до вимог закону тотожності їх слід визнати нетотожними. Це обумовлено тим, що тут може мати місце наступне твердження: "Кімната, де стався злочин, належить будинку, де стався злочин, але будинок, де стався злочин, це далеко не завжди та кімната, де стався злочин".
Іншими словами, логіка констатує ці свідчення нетотожними і лише практика покаже, що мав на увазі свідок. Чи він просто некоректно висловився, ототожнюючи кімнату, де стався злочин і будинок, де стався злочин, чи він, переслідуючи певну мету, захотів змінити попереднє свідчення і, таким чином, сформувати алібі для підозрюваного.
Тому слідчий повинен знову опитати цього свідка, додатково вивчити факти, які пов'язані із скоєним злочином.
Візьмемо ще один приклад:
"Хтось стверджує, що логіка виникає на певному етапі розвитку наукового пізнання, тобто тоді, коли виникає необхідність систематизувати результати пізнання. А хтось стверджує, що логіка виникає разом з виникненням людини, яка володіє мовою і мисленням".
Зрозуміло, співрозмовники, яким належать ці думки, не зможуть порозумітися. І саме тому, що вони в одну і ту саму думку, взяту в один і той самий час, в одному і тому самому відношенні, вкладають різний зміст. Під словом "логіка" перший розуміє поняття про науку, яка вивчає форми і закони мислення, а другий - здатність людини відображати навколишній світ за допомогою мислення.
Таким чином, закон тотожності не означає, що наші поняття фіксують у собі раз і назавжди встановлений і незмінний зміст. Саме цінність поняття як форми мислення полягає в тому, що воно щоразу здатне фіксувати все нове і нове знання про предмет, збагачуючи зміст нашого пізнання.
Але в тому випадку, коли встановлено і домовлено, в якому обсязі і відношенні слід брати зміст даного поняття, то у межах конкретного міркування це поняття слід брати лише в цьому смислі, інакше в наших міркуваннях не буде ніякої визначеності, зв'язку і послідовності.
Закон протиріччя
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні формально-логічні закони“ на сторінці 2. Приємного читання.
