Відмінність цих змінних полягає у тому, що вони належать до різних семантичних категорій: х - належить до категорії термів, Q - до категорії предикаторів. Звідси х і () мають різні області значення: х - це змінна на області власних імен, а Q - змінна на області предикаторів (загальних імен), це по-перше.
По-друге, х - це невизначений і нефіксований предмет певного класу. Тобто, замість х можна підставити будь-який предмет із його області визначення (а, в, с... п}.
У той же час 2 - змінна іншої природи. Q представляє визначену (фіксовану), але явно не охарактеризовану ознаку. Тут варіювання значеннями цієї змінної в межах конкретної формули неможливе. Така змінна називається фіксованою, або невизначеною константою.
Тому у вузькому численні предикатів, де аналізуються ознаки від індивідів справжніми змінними є тільки предметні змінні. Вони і є єдиним типом об'єктів думки у вузькому численні предикатів.
Якщо в традиційній логіці S і Р судження належать до однієї семантичної категорії - предикатора, то у такому розділі сучасної логіки як числення предикатів предмет думки належить до термів, а предикат - до предикаторів (загальних імен). Візьмемо пропозиційну функцію "х є Q". Нехай областю визначення х буде множина (а, в, с ...п}. Тоді, у результаті підстановки замість х імен предметів із множини (а, в, с ...п} отримаємо низку висловлювань про кожен із цих предметів:
Предикати, які виражають властивості, аргументами мають окремі предмети, а предикати, які виражають відношення - п-ки предметів (двійки, трійки ... п-ки предметів). Наприклад, ознаку "електропровідний" відносять до одного предмета А(х), а ознаку "знаходитися між" до трійки предметів В(х, у, z) тощо.
Повертаючись до визначення змісту поняття треба наголосити на деяких моментах. Ознакою предмета є все те, у чому предмети думки подібні або різняться між собою. Мовною формою виразу ознак в традиційній логіці є загальне ім'я, яке виконує роль предикату Р, а у сучасній логіці мовною формою виразу ознаки є предикат як пропозиційна функція Q(х). Тобто, у сучасній логіці чітко відрізняють "ознаку" і предикат, оскільки предмету належить ознака, а не предикат.
Предикат - це форма виразу в мові мислимих ознак предметів. Можна сказати ще й так, що предикат як ознака, це виражена в мові інформація про ознаку предмета.
за якістю ознаки поділяються на позитивні (ті, що представляють наявність яких-небудь якостей) і негативні (які вказують на відсутність яких-небудь якостей).
За субстанціональністю ознаки поділяються на суттєві і несуттєві. Суттєвими називають ознаки, які визначають природу предмета, який відображається в понятті. Суттєві ознаки виступають основою узагальнення предметів у понятті і виділення їх серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є "бути прямокутником, у якому всі сторони рівні".
Несуттєвими є ознаки, які не являються визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони.
Суттєві ознаки1 поділяють на основні і похідні.
О с н о в н і суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними.
П о х і д н і - це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Наприклад, у понятті "студент" основною суттєвою ознакою є "навчатися у вищому навчальному закладі", а похідною для цього поняття буде ознака "вивчати якусь науку".
Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові.
Р о д о в о ю називають ознаку, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті.
Родова ознака для цих предметів є нерозрізнюваною (наприклад, родовою нерозрізнюваною ознакою для розбою є ознака "бути злочином").
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мовні засоби виразу поняття“ на сторінці 2. Приємного читання.
