Нарешті, по-п'яте, словом "логіка" позначають особливу науку про мислення.
Вказуючи на те, що "Логіка є особливою наукою про мислення", - цим самим наголошують, що мислення як об'єкт дослідження, не є прерогативою лише логіки.
Окрім логіки, мислення вивчають ще й такі науки, як фізіологія вищої нервової діяльності, психологія, філософія. Кожна з цих наук досліджує свій , специфічний аспект мислення.
Наприклад, фізіологія вищої нервової діяльності аналізує мислення з урахуванням тих матеріальних процесів, що становлять фізіологічну основу мислення. Психологія розглядає мислення (поряд з емоціями, волею) як один із компонентів внутрішнього (духовного) світу людини. Кібернетика вивчає процес мислення через моделювання його у вигляді спеціальних схем, за допомогою яких здійснюється сприйняття, запам'ятовування і переробка інформації з метою передавання її іншим об'єктам.
Логіка ж досліджує мислення з боку тих закономірностей , якими керується людина у процесі пізнання істини. Точніше: логіку цікавить, як функціонує, "живе" істинне знання, як можна із раніше встановлених і перевірених істин , не звертаючись у кожному конкретному випадку до практики, а лише застосовуючи особливі правила та закони мислення, одержувати нові істини.
Одним з головних завдань логіки, як науки про мислення, є те що логіка бере до уваги лише форму, спосіб отримання нового знання. Вона досліджує спосіб отримання нового знання, не пов'язуючи форму знання з його конкретним змістом.
Як граматика вивчає форми окремого слова і форми поєднання слів у реченні, відволікаючись від конкретного змісту мовних висловів, як математика розглядає кількісні і просторові відношення поза конкретними матеріальними предметами, так і логіка аналізує форми окремих думок і форми їх поєднання поза конкретним змістом понять, суджень, умовиводів.
Щоб обґрунтувати зазначене звернемося до прикладу. Візьмемо два міркування:
У кожному з цих міркувань двома думками обґрунтовується третя. За змістом , як видно, ці міркування різні. Одне належить до астрономії, а друге - до права. Але спосіб зв'язку складових частин змісту в обох міркуваннях той самий: "Якщо предмет має певну властивість і якщо все, чому притаманна ця властивість, має деяку другу властивість, то предмет, про який йдеться, також має і цю другу властивість".
Враховуючи зазначену особливість аспекту мислення, який є об'єктом вивчення логіки, треба зауважити, що логіка складає частину духовної культури саме тому, що формує культуру мислення. Це формування є одним із чинників практичного значення логіки, і це, фактично, зумовило універсальність логіки як навчальної дисципліни.
Що ж означає поняття "культура мислення" ? Насамперед - усвідомлене відношення до процесу міркування, тобто вміння правильно будувати доведення, спростування, проводити аналогії, висувати гіпотези, знаходити й усувати помилки у своїх і чужих міркуваннях. Подібно до того, як знання правил граматики дає нам можливість досконало будувати слова, речення, фрази, так і знання правил та законів логіки, забезпечуючи культуру мислення, зумовлює необхідну систематичність, послідовність, обґрунтованість і переконливість наших міркувань.
Під впливом власного або набутого досвіду в кожної людини формуються певні елементи культури мислення (без спеціального вивчення законів і правил логіки). Але людина, яка не вивчала логіки, може "відчувати" логічні помилки в міркуваннях, свідомо ж і кваліфіковано їх позбутися вона не спроможна.
Проілюструємо це на прикладах. Візьмемо навмисно помилкове міркування, відоме ще з давніх часів:
Недоречність отриманого висновку випливає із безпідставного ототожнення зовсім нетотожних понять. Йдеться про слово "добро", що вживається у вихідних думках, які передують висновку. У першій думці слово "добро" має інший смисл оцінки конкретної речі, дії (приймати ліки, що призначив лікар, для конкретної людини, у конкретному відношенні - корисно). Тут слово "добро" означає практичну доцільність певної речі або вчинку. У другій думці слово "добро" вживається в загально етичному плані, як протилежність поняттю "зло".
Розглянемо ще одне міркування про яке повідомляє давньогрецький філософ Протагор (481 - 411 рр. до н.е.).
"Між учнем, якого звали Еватл, і вчителем мудрості та красномовства Протагором була укладена угода, відповідно до якої платню за навчання, Протагор одержить після того як Еватл закінчить навчання. Нею буде гонорар Еватла за перший виграний судовий процес.
Але закінчивши навчання, Еватл не брався за ведення судових процесів і тому вважав, що не зобов'язаний платити Протагору винагороду за навчання. Тоді вчитель, погрожуючи звернутися до суду, сказав Еватлу:
- Судді або присудять тебе до сплати гонорару, або не присудять. В обох випадках ти повинен будеш сплатити. У першому випадку - за вироком суду, в другому - відповідно до нашої угоди, бо це буде перший виграний тобою процес.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Конверський А.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 2. Приємного читання.
