Розділ 8 ДЕДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

Доводиться це правило так: якщо менший засновок взяти заперечним, тоді й висновок буде заперечним. У заперечному судженні предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. У засновку Р буде розподіленим лише тоді, коли більший засновок, в якому він посідає місце предиката, буде заперечним. Але з двох заперечних засновків здобути висновок не можна. Тому менший засновок має бути ствердним.

Висновок має бути частковим тому, що менший термін S займає в засновку місце предиката. Предикат у ствердному судженні нерозподілений, тому й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі S.

Третя фігура має такі шість модусів: ААІ, EAOt ІАІ, ОАО, AII, ЕIO. Третя фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша й друга. Вона приймається для спростування загальних положень.

Б. Четверта фігура, її правила і модуси

У четвертій фігурі діють такі правила: 1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальним. 2. Якщо один Із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.

Дійсно, якщо більший засновок є ствердним (судження А або I), то середній термін (М) у ній не буде розподіленим, оскільки посідає місце предиката. Тоді середній термін має бути розподіленим у меншому засновку. Менший засновок, в якому М займає місце суб'єкта, має бути загальним.

Якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. І оскільки більший термін посідає в засновку місце суб'єкта, то він буде розподіленим лише в тому випадку, коли більший засновок є загальним судженням.

Застосовуючи загальні правила категоричного силогізму і правила четвертої фігури, ми здобудемо такі п'ять її модусів: AAI , АEE, ІАІ, ЕАО,ЕІО.

Перші три фігури були відкриті й описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл, Галеном. За всіма зовнішніми ознаками четверта фігура є правомірною формою категоричного силогізму. Проте унаслідок того, що рух думки у четвертій фігурі незвичайний, у практиці мислення нею користуються досить рідко. Прикладом умовиводу за четвертою фігурою може бути таке:

8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками

Нам уже відомо, що розрізняють два види виділяючих суджень: 1) судження з виділяючим суб'єктом і 2) судження з виділяючим предикатом.

У категоричних силогізмах, у котрих більшим засновком є судження з виділяючим суб'єктом, перепиняють дію особливі правила фігур.

1. У силогізмах першої фігури, засновком яких є судження з виділяючим суб'єктом, менший засновок може бути не тільки ствердним, а й заперечним. Наприклад:

Цей умовивід побудований за першою фігурою. Менший засновок ("Обвинувачуваний Петренко не є посадовою особою") тут заперечний, проте зроблений висновок ("Обвинувачуваний Петренко не може бути суб'єктом недбалості") е істинним, силогізм побудовано правильно. Зумовлено це тим, що в судженнях із виділяючим суб'єктом предикат Р розподілений.

2. Якщо в силогізмі другої фігури більший засновок є судженням із виділяючим суб'єктом, то істинний висновок можливий також із двох ствердних засновків. Наприклад:

У цьому умовиводі висновок правомірний тому, що середній термін (М) у більшому засновку, який є судженням із виділяючим суб'єктом, розподілений. Це дає змогу установити між S і Р єдино можливе відношення.

Із розглянутого можна дійти висновку: у категоричних силогізмах, у котрих більший засновок є судженням із виділяючим суб'єктом, менший засновок за якістю може бути будь-яким — ствердним або заперечним — незалежно від того, за якою фігурою силогізму ми будуємо умовивід.

Це положення не поширюється на силогізми, в котрих більшим засновком є судження з виділяючим предикатом. Стосовно таких умовиводів зберігають свою дію особливі правила фігур силогізму.

8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення

8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості