TextBook А все ж вона підвелася й почала декламувати. Та оскільки в її голові все ще крутилася Омарова Кадриль, то проказувала вона майже бездумно. Слова виходили просто-таки чудернацькі:
Обізвався омар: «Хтось мене перепік,
Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік».
І, як качка бровами, так він носаком
Вивертає п'яту, чепуриться паском.
Коли море мілке, він високо літа,
Й дуже хвацько з-під неба свистить на Кита.
Та зате у приплив, як кити припливуть,
Від омара ні слуху, ні духу не чуть.
— Це зовсім не те, що я вчив у дитинстві, - сказав Грифон.
— А я взагалі такого не чув, — додав Казна-Що-Не-Черепаха. — Як на мене, це незвичайна бридня.
Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.
— Хай би пояснила! — мовив Казна-Що-Не-Черепаха.
— Вона не зуміє, - поспішив сказати Грифон. — Нумо, читай далі!
— Про п'яти! — не вгавав Казна-Що-Не-Черепаха. — Тобто, як він міг вивернути їх носаком?
— Це така танцювальна позиція, — мовила Аліса.
Вона й сама мало що розуміла, і хотіла якнайшвидше змінити тему.
— Ну ж бо, читай! — нетерпляче повторив Грифон. — «Враз побачила я…»
Відмовитись вона не посміла, хоча й була певна, що знову вийде все не так, і тремтячим голосом почала:
Враз побачила я, завернувши за ріг,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пригоди Аліси в Дивокраї» автора Керрол Льюїс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ десятий. Омарова кадриль“ на сторінці 5. Приємного читання.