Розділ десятий. Омарова кадриль

— Можу розказати ще більше! — розохотився Грифон. — Ти знаєш, наприклад, чому вона зветься білугою?

— Ніколи про це не думала, — сказала Аліса. — Чому?

— Нею білугують чоботи й черевики, — значливо повідомив Грифон.

— Білугують чоботи й черевики? — вражено перепитала Аліса. — Та вона ж із породи китових…

— 3 котових, авжеж… А чим, до речі, ти чистиш свої черевики? — запитав Грифон.

— Чорною ваксою, — трохи подумавши, мовила Аліса.

— А на дні моря, — врочисто оголосив Грифон, — черевики не чорнують, а білугують. Отак-то.

— А до відбілугованих черевиків що ви найдужче любите вдягати — які, скажімо, краватки, фраки? — запитала Аліса.

— Щодо креветок — найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки — щоб не щипалися під час кадрилі, - відповів Грифон ледь нетерплячим тоном. — А тепер слухаймо тебе! Розкажи про свої пригоди!

— Хіба про сьогоднішні, - знітилася Аліса. — Про вчорашні нема сенсу говорити, бо вчорашня я — то не я.

— Поясни! — сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

— Ні, ні! Спершу пригоди! — нетерпляче вигукнув Грифон. — Шкода часу на пояснення.

Й Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Спочатку не надто відважно, бо Грифон із Казна-Що-Не-Черепахою присунулися до неї впритул і дуже вже страшно повитріщали на неї очі й пороззявляли роти, але поступово вона посміливішала. Її слухачі мовчали аж до моменту, коли Гусінь загадала їй проказати «Ти старий любий діду», а в неї вийшло зовсім не те.

Тут Казна-Що-Не-Черепаха перевів дух і сказав:

— Дуже дивно!

— Дивнішого світ не бачив, — озвався Грифон.

— Вийшло щось геть несусвітне! — глибокодумно повторив Казна-Що-Не-Черепаха. — Ану, хай вона прочитає щось і нам? Скажи їй…

І він скинув очима на Грифона, мовби той мав якусь владу над Алісою.

— Встань і прокажи «Обізвався ледащо», — звелів Грифон.

«Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! — подумала Аліса. — Мовби я у школі!»