Розділ «Вільгельм Телль»

І захист. О батьки народу мудрі!

Ось я, ще зовсім молодий між вас,

Мужів досвідчених, — мені належить

Мовчати ще у зібраннях народних.

Ні, хоч і юний я і мало жив,

Поради ви моєї не зневажте;

Не молода гаряча кров, мене

Одчаю біль жорстокий спонукає,

Що міг би й скель розчулити каміння.

І ви, батьки і голови родин,

Хотіли б мати гідного ви сина,

Що шанував би вашу сивину

І вас беріг би, як зіницю ока.

Якщо ні тілом вашим, ні майном

Не потерпіли ви і ваші очі

Ще цілі й світять вам в своїх орбітах, —

Все ж не цурайтесь нашої біди.

Повис бо меч тирана і над вами,

Австрійський гніт і ви хотіли б скинуть;

Нема й за батьком іншої провини, —